«Учитель чистопісанія», «наші в городі», «група 438» і саке з барабулями. Блог Мостіпаки

До Чернівців завітав "учитель чистопісанія", таланти наших не пойняли у столиці, а на зібранні єдино правлячої БПП перед заходом "сонця" об’явився той, що "стояв біля витоків".

***

У Чернівцях вже давно ніхто нікого не вчив писати. Раніше дуже хотіли. Та нічого з того не вийшло. Серед тих, кого вчили писати, завжди траплялися якісь буйні. Як тільки хтось із місцевих начальників починав когось вчити писати, то потім проклинав себе за таку необережність. І клявся собі, що більше не буде ні вчити когось писати, ні вчити сам себе читати. Бо ті буйні діставали. Починали писати, що він г…но, що душитель свободи слова, а далі викопували всілякі темні дєлішки і на тому начальник кінчався. Тож місцеві начальники, бариги і пройдисвіти, аби не влипнути у таку халепу та не отримати на віки вічні клеймо "душителя свободи слова", пішли іншим шляхом. Маючи трохи грошенят, кожен собі створив свою "писакалку" і "балакалку", яка лише його одного славить і всіх його ворогів (справжніх і надуманих) паскудить на чім світ стоїть. Отак і свобода слова в нас розквітла як ружа на залежаних коров’ячих гімняках, і її душителі перевелися. І ґешефт подвійний: начальник, барига і пройдисвіт – весь у білому, а "писакалам" і балакалам" кидатися г…ном – одне задоволення. Хто на що вчився.

Але тут отаке мирне співіснування різних г..нометальних машин та їх спонсорів порушив заїжджий "вождь і вчитель" від правлячої демократично-ліберально-реформаторської партії Барна. Той, який Олег (той, який Яценюка хапав за.. не при дітях сказано) і носив Верховною Радою. І взявся знову тут вчити писати. А оскільки нинішній правлячий клас – ще ті виховані люди, то Барна взявся оцінювати спроби декотрих місцевих акул пера добитися від вічно в’юнкої і завжди "сєбє на умі" Оксани Петрівни Продан хоча би якоїсь зрозумілої відповіді хоча би на якесь запитання.



"Замість державницьких нормальних позицій, таке відчуття, ніби заходите в одне місце аналізи шукати", - промовив Барна.

І подумав: "О, який я крутий! Навчив це село писати".

А частина "села" встала і пішла, а потім, як і очікувалося, обізвала "пізніми брєжнєвцями" та "ранніми косигінцями" і Барну, і його єдино правильну державницьку позицію, і єдину правлячу реформаторсько-демократичну партію, і її нового вождя. І всі втерлися. Бо що тут ще скажеш? Що проходить у глухому тернопільському селі, то не завжди пройде у гонорових Чернівцях, які виділи і цісаря, і короля, і імператора, і навіть Чапаєва з Булгаковим. Але Барна про то не знав. То хай і далі не знає. А місцевим то нагадування – аби не порушували баланс у гім...нометальному медійному просторі. Бо то матерія тонка - з дуже чутливою душевною організацією.

***

Наші он поїхали з села до города. То ж тепер в городі вже майже місяць тільки про то і розмов. Кажуть, що такі ще не приїжджали. І думають, а що, як і в інших селах нашої неозорої батьківщини теж такі самі, то до повного нашого розвою і процвітання залишилися якісь лічені дні. Я то во про шо. Та про те, що підслухав у Трохимовича. У Трохимовича взагалі важко щось підслухати і підгледіти, бо все якось так: між словами, між думками, між натяками, а решту додумайте самі, що додумали, то все ваше, а не Трохимовича.

А тут він взяв і вліпив на ТРК "Чернівці": мовляв у Верховній Раді глибоко заскочені приїздом і виступами наших лідерів фракцій міськради на засіданні комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, який розглядав проект постанови про перевибори. Особливо ж були вражені інтелектуальним рівнем.

І що дивного? Я теж часом ним вражений і де тут профіт? Я їжджу старими роздовбаними тролейбусами. А пацани, в тому числі й безробітні та студенти, на джипарях рулять. Я ходжу старою розбитою не асфальтованою вулицею, а пацани асфальтують за мої гроші собачі стежки на своїх округах. То хто тут лошара? І кому той інтелект впарився? З нього ні шерсті жмут, ні шкіри вичиненої. Пацани своє знають. То вони простачками прикидалися.

А столичні політики так далеко відірвалися від народних мас, що й забули, що далеко не кожен у нас не те що не читав Шопенгауера, а й "Грицеву шкільну науку" не зміг здолати. І що? Всі ж у шоколаді. Крім Шопенгауера.

Просто наші приїжджі із села пацани практичні, а їх заперли у якийсь душний, затхлий, тісненький комітет. А треба було нормально їх завести у столовку парламентську, поводити Маріїнським парком, показати якійсь порожні закапелки в Раді, чи може десь якась земелька завалялася під Радою. І всьо би було пучком. За якийсь би день-два парк би був усіяний генделиками, закапелки здані в оренду і суборенду, в коридорах Ради стояли би столики розкладні для налагоджування тісної торгово-економічної співпраці з Китайською Народною Республікою, а перед Радою би розкинувся народний ярмарок-базар. Та такий, що товаришам, які заробляють на пікетах та мітингах, довелося би потіснитися аж до стін Кабміну, а то і до стадіону "Динамо". Га, шо?

На третій день купол зник і картина "Ніч Конституції"? Так, спокійно. У куполі біля метро "Либідська" продаватимуть літературу. Церковну. І буде платна капличка. А картина? Та кому ї треба? Там просто рама хороша. Дуб з позолотою все ж таки, мабуть. І обіди подорожчали в десять разів? А ви шо хотіли? Поки той обід з тих Чернівців доїде… Логістика така. А в підвалі рулєтку поставили? І роми з ведмедями виступають: "К нам прієхал, к нам прієхал.."? Ну так комплекс послуг має бути комплексним. У нас у Чернівцях усе так: тут депутат, а там барига, там продав, тут купив, там відстьогнув, а там пристьогнув, тут порішав, а там кинув.

Так що даремно ви, зарозумілі столичні хлопці, так. Наші пацани талановиті. Дуже. І головне, що час зараз їхній. А інтелекту вони собі ще куплять. Кожному – по відру. А найкрутішим – по три. Хай отам у кутку лежить. Раз треба, то треба, як мода така пішла – "косити під інтєлєкт". Он Іван си штири дипломи купив, Микола – три, а Василь – два, бо пожолобився. То що на інтелект вже не знайдеться пара баксів? "А баба галамага!", - як казав отой Гриць із "Грицевої шкільної науки".

***

Сталін би заплакав від замилування. Брежнєв би тричі. Ні! П’ять разів плямкнув би від задоволення. А Кім Чен Ин подумав би: "Блін, що я роблю у цьому Пхеньяні з його ракетами і бомбами? Он де моя справжня батьківщина і вірні соратники". Такі то Чернівці круті. А чого такі круті? Бо такого тут не було навіть за найбільш дрімучих часів радянської влади, коли горошок із майонезом вже стали дефіцитом, але вітрини магазини ще не прикрашали гірки консервів із морської капусти.

16 жовтня єдино вірна, єдино правильна, правляча, прогресивно-європейська, реформаторсько-ліберальна партія "БПП "Солідарність" обирала регіонального вождя. Обрала собі Івана Петровича Рибака (тут би ще й Троцький гикнув). Та Бог із ним. Обрали то обрали. Чи то інші не хотіли, чи то їм встидно було. Іван, то Іван. Могло бути і гірше. І гірше вже було, то куди далі… Тож тут я не про Івана, а про результат – 438 голосів "за", жодного "проти", чи "утримався". І хоча би один десь зазівався – хоч би задрімав, чи у носі колупався, чи засвербіло десь, чи мандат викрали – для колекції. Всі – "за".



Тож даремно Микола Трохимович колись казав, що одноголосся буває лише на Годилові. Виявляється, що є ще такі "одноголосні" місця. Так що колись посивілий (чи полисілий) Іван Петрович із гордістю розповідатиме онукам, як він був обраний секретарем обкому партії на безальтернативній основі.

Офігівші, але напрочуд делікатні онуки, аби не травмувати психіку діда, запитають у домашнього робота, що то таке "обком партії на безальтернативній основі". На що залізяка, пропихтівши і поіскривши, після тривалої перерви видасть: "То, шановні дітки, було постмракобісся після тривалого мракобісся". Завіса.

Втім, є щось у цих виборах і позитивне. Бо раз Бог подав нам таке "єдіномисліє, єдіногласіє, єдінодушіє і єдіноначаліє", то про щось він нам уже натякає. Наприклад, чи не про те, що приблизно з такими ж результатами партійних голосувань йшла на вічний спочинок і КПРС, і всі її пострадянські українські "дочки" і "падчерки" – НДП, СДПУ(О), НУ, ПР, КПУ. То що, на черзі і БПП "Солідарність"?

Втім, спокійно, панове любителі попкорну і кока-коли, без шоу нас не залишать. Приміром, як вам таке "Блок боротьби з наслідками правління Порошенка "Свобода, рівність і братерство"? Але люди ж, люди. Все ті ж. Лише трохи полисіли, трохи посивіли, трохи животики обвисли, трохи руки криві (втім, із цим проблем і раніше не було), але які запальні. "Геть! Ганьба! Вперед! Слава! Хвала!", - це все вони. І десять років тому, і зараз, і через років десять. Отака політична стабільність. Годилів відпочиває. Там хоч кущі і дерева ростуть.

***

Втім, це я все від заздрощів наклепи зводжу за гроші Бурбака на правлячу і ведучу. Бо якби усе було так геть погано, то з підпілля би не виходили давні і палкі прихильники БПП "Солідарність". Як от депутат міськради від "Рідного міста" Валерій Миколайович Чинуш.

Він, за його дуже скромним висловом, "раніше стояв біля витоків партії "Солідарність". І головне ж, ні скривився, ні гикнув, ні подавився шматком копченини. Блін, і де ж совість хоч якась? Бо, як кажуть у Чернівцях, "а гдє здєсь я"? Валерій Миколайович, "а моє де", де мої акції, чи хоча би запрошення на фуршет із чашечкою саке і барабулями з оселедцем під майонезом? Він стояв. Та поки він стояв, то я вже робив, аби він потім мав де стояти і де сидіти. Скромнішим треба бути, Валерій Миколайович. Скромнішим. Бо я, як ще скромніший за вас, смію стверджувати, що біля витоків цього "прости Господи" ( а також і багатьох інших "прости Діво Маріє") стояв таки я і "група товарісчєй".



Бо якось шановний Теофіл Йозефович Бауер навесні 2000 року викликав мене (тодішнього чиновника ОДА) в кабінет і сказав приблизно таке: "Тут знов якась фігня, треба створити" і кинув то на стіл. Оте "то", то то була папка установчих документів для обласної організації партії "Солідарність". Так що архіви не горять. І вас там не стояло. Навіть за шторою. Не кажучи вже про дубову шафу. Так що, як бачите, зі своїм завданням я і "група товарісчєй" загалом впоралися. А як ви вже десь колись потім опинилися "біля витоків", то вже знають лише Бог та божественний Віктор Миколайович.

Ну і лише трішечки я, ви та ще чоловік десять. Так що "дякувать", "дякувать", Валерій Миколайович, за те, що дали вам за пазуху ще зайвий шматок бутерброда з копчениною.

Отакі вони парадокси долі. Ви думаєте, що я то такий паскудний "агент Бурбака-Федорука", а я з Теофілом Йозефовичем, можна сказати, для вас срібну ложечку вилили, аби ви нею трішечки чорної ікорки зачерпнули. Трішечки зовсім, бо потім туди налізло скільки халявщиків, що тим, хто "стояв біля витоків", стало геть сутужно і довелося ледь не віником відганяти їх від партійної штаб-квартири у готелі "Буковина". Так що з вас все ж таки саке з барабулями. "Торчітє мнє", як то кажуть місцеві пацани.

Олександр МОСТІПАКА

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram