«Всеземна Лохократія», покемони для начальника водоканалу і мішок із бомбонами за дверима АП. Блог Мостіпаки

Як і навіщо у нас одні інших хвалять, навіщо начальнику водоканалу пасьянс "Косинка" та чому наші міські депутати значно зліші від народних. Про це ви дізнаєтеся, якщо дочитаєте цей блог до кінця.

***

От чого у наших людей не відбереш – то це вміння вихваляти і прославляти одне одного, одночасно тримаючи по три, а то й по чотири дулі в кишені.



Тож цього тижня місцевий бізнесмен Охотський славив на весь Фейсбук нашу іншу місцеву знаменитість – депутата Василя Сафроновича Продана. Називав його і великим політиком, який давно переріс рівень нашого села, і ще всілякими файними словами лестив. І чого би це? Знаючи наші давні місцеві традиції, не інакше, як щось хоче, але вголос соромиться зізнатися. От і розпочав здалеку: "О, великий наш! О, всемогутній наш! О, всесильний ви наш! О, найкращий і найрозумніший наш! О, переріс ти нас! "О раби ми твої, прости Господи, віднині, повсякчас і навіки віків!"

Не знаю, як щодо "великий", "всесильний" і "всемогутній", а от що "переріс" - це точно. З такими талантами, як у Василя Сафроновича, людині у нашому селі давно робити нічого. І в Києві теж. Бо що той Київ? Село трохи більше нашого - з такими ж вуйками і цьоцями при владі і в опозиції. А в Москві і поготів. Бо що таке Москва? Село трохи більше Києва. І у Вашингтоні нічого Василю Сафроновичу робити. Бо що таке Вашингтон? Село ще менше Москви і Києва і лише трохи більше Львова.

Тож треба брати вище. Наша Земна куля давно потребує чогось більшого, ніж всі ці трампи, путіни, кіми, меркелі, цзіньпіни та всілякі там мадури і макрони з дурертами. Нам терміново потрібен всеземний парламент і уряд. Якась така собі "Всеземна Лохократія". Де засідали би найкращі з найкращих, найдостойніші з найдостойніших і "рішали проблєми, не відходячи від каси". Ось де місце "перерослому нас усіх" Василю Сафроновичу. Я вже й прикинув список достойників, в яких би наш "переросток" дошліфував свою майстерність. У ньому, до речі, немає місця вигаданим персонажам, типу Остапа Ібрагімовича і Кіси. Всі реальні.

Ось:

Віктор Люстіг



Чоловік, який двічі реально продав Ейфелеву вежу на металобрухт магнатам – скупникам металів за чимале бабло.

Френк Абегнейл



За підробленими банківськиими чеками отримав із банків близько п'яти мільйонів доларів. Також здійснив незліченну кількість авіаперельотів по всьому світу за фальшивими документами. А ще успішно грав роль педіатра протягом 11 місяців в лікарні в штаті Джорджія. Після чого, підробивши диплом Гарвардського університету, отримав роботу в офісі генерального прокурора штату Луїзіана.

Крістофер Роканкурт



Стверджував, що він особистий друг Білла Клінтона і член сім'ї Рокфеллерів. Коли взяли за шкірку, зізнався, що обдурив заможних громадян на 40 мільйонів доларів.

Фердинанд Демара



За своє життя з великим успіхом зіграв людей великої кількості професій і занять, хоча не закінчив навіть середньої школи. За свою "кар'єру" встиг побути інженером-будівельником, заступником шерифа, начальником в'язниці, доктором психології, адвокатом, ченцем, редактором, хірургом і викладачем.

Milli Vanilli



Пісенний дует, який взагалі не вмів співати (за нього співали інші люди), але зумів завоювати престижну нагороду Grammy та в період своєї популярності продати 8 млн. синглів і 14 млн. платівок.

Кессі Чедвік



Назвала себе позашлюбною донькою сталеливарного промисловця з Шотландії Ендрю Карнегі. Завдяки фальшивому векселю на суму 2 мільйони доларів, нібито виданому їй батьком, Кессі отримала позики в різних банках на загальну суму від 10 млн. до 20 млн. доларів.

Оце масштаб! Гіганти! От в них хоч трохи би побути секретарем! Та хоч хлопчиком із розносу піци, чи лакеєм. Весь світ лежав би біля твоїх ніг. Не те, що ця осоружна міськрада з її дрібними шахраями і пройдисвітами, що завжди віддано дивляться в очі. Липуче так дивляться. В надії, що з кишені випаде випадково "зельона" сотка, або хоча би двадцятка.

А так що? Цих давно переріс, а до тих так і не доріс. Просто Охотський про вищезгаданих не знав, а то би до них прирівняв і славив, славив, славив.

***

Наші пацани – ще ті. Їм палець до пащі не клади – відклацають по самі помідори. Свої вже звикли, то й борються з цим, хто як може. Хто димом себе обкурює, хто дустом стежку за собою посипає, хто помідори перцем чілі мастить, хто свічку щоранку ставить, хто ляльку вуду голкою штрикне, а хто просто посилає – вголос або про себе (останнє діє майже безвідмовно).

А от приїжджим то незвично. Приїжджі ж приїжджають ніби в нормальне майже європейське місто, а потрапляють…. Чи то влипають. То Іванченко, то Дзезик… А тепер от Чабан. Схоже, що наш водоканал хто би не очолив, то його будуть зжирати. І взагалі, хто би що тут не очолив чужий (чи місцевий, але не пацанський), то його будуть зжирати. Бо "не свій пацан", "слішком умній", "в очках", "косо глянув", "понаїхав", "а гдє тут нашє", "Каспручєла з пацанами не перетьор", "чо смотріш, дядя".



Так і з Чабаном, новим начальником водоканалу, було на останній сесії. Особливо "усєрдствував" Віталь Михалич - наш сонцесяйний екс-зіц-секретар. Спочатку було "ти чьо понаєхав". Чабан завмер. Ну що може відповісти адекватна цивілізована людина на таке? Це, якщо, наприклад, років 30 тому ти йдеш вулицею біля 14-ї школи і якась нечиста заносить тебе за її ріг. А за рогом стоїть купка шльоциків років 15-16 із заслиненими цигарками в жовтеньких зубках і: "Чувак, п’ятьорку одолжі на пірожок!" І шо? Та навіть чірік "одолжіш". Так що Чабану ще пощастило. Чірік не здерли, а просто вийо…, "патаму шо ми мєсніє" і тут "всьо нашє", а ти "тєрпіла Чабан, тєрпіла".

Ну а ще Михаличу хтось стуканув, що Чабан собі комп на роботу купив. Ну тут Михалича і "понєсло", тіпа, "как посмєл, падла". Чабан знову онімів. Бо що тут скажеш? Що керівник досить складного в інженерно-технічному, фінансовому та управлінському плані підприємства може на початку ХХІ століття користуватися рахівницею, комутатором і голуб’ячою поштою? От він і намагався пояснити, що нібито такий ящичок, схожий на тілівізор, вкрай необхідний для керування водоканалом.

Та Віталь Михалича як знаного "менеджера", не проведеш і це його не переконало. Він же впевнений, що в тому ящичку живуть пасьянс "Косинка", покемони, стрілялки і дядько Фейсбук, який знає, коли чия жінка вже блінчики напекла, улюбленого песика розчесала і "ждьот мілаго дамой такая вся Дольче Габанна". От і здивувався Михалич, навіщо то всьо Чабану та ще й за бюджетні кошти. А щоби з ящичка якогось управляти водоканалом… То де ж це бачено. Не "іначє, як усіх за лохів дєржіт" той Чабан, подумав Михалич. Вода ж собі текла і тече і без ящичка.

Віталь Михалич знає – в його роки замість неї тими трубами взагалі кисіль із медом текли. Не вірите? А ви файну дівку з намальованими губами по тілівізору послухайте. От вона вам і розкаже, що там за часів Михалича текло. А шо вам до рота не попало, то ваші, лошари, проблеми. Бабуськи були довольні, а ви, "умні", пішли туди, куди пішов активіст Жук… Так що жерти Чабана, зжерти. Бо є у нас достойні пацани на його місце. То мочі тих понаєхавшіх, мочі. Як того пацика, що ненароком забрів за ріг 14-ї школи. Бо ми тут усім рулім – Михалич, Вася, Бодя, Ростік, Толік і "шнирі на підхваті". Наше всьо тут, наше – "двор, скамєйка, дєвки, дєцка плащадка, бабушкі у пад’єзда і акуркі, шо пажірнєй". А ти, ботан-Чабан, провалівай - водоканал теж наш. Бо Європа у нас лише в архітектурі часів Австрії. А все інше – Тмутаракань із тмутараканцями.

***

Досі ми не знали, чого наші міські депутати – одні з найзліших в Україні і слава про них вже докотилася не лише до Києва, але й до Лондона, Вашингтона, Тель-Авіва та Відня, де їх злобі навіть Митро-затворник дивується. Але нічого не буває такого таємного, що рано чи пізно не стає явним. Тож, за відсутності місцевих холмсів, які би це винюхали, нам допоміг нелегальний мігрант (як його тепер величає сам генпрокурор) Міхо.

Так от Міхо (він же екс-президент Грузії Саакашвілі) переконує, що на першому поверсі Адміністрації Президента розміщується цілий склад готівки, яку зберігають для підкупу депутатів. Таку заяву він зробив на брифінгу, який проходив під АП. "У них там цілий склад на першому поверсі. Цілий склад готівки. Там зберігаються гроші для підкупу депутатів", – знаюче так і впевнено наголосив Міхо, який ніде, нікому і ніколи не брехав.



Тому тепер зрозуміло, чому народні депутати ходять усі такі веселі, усміхнені, наїджені, рожевощокі, а дехто навіть під мухою. Бо йдеш на роботу, зайшов дорогою в АП, а там за порогом вже й мішок стоїть. Черпнув трохи у кишеню срібняків-золотників і бонбонів та пішов гульбанити, та пішов.

Погульбанив, поколобродив і раптом тебе поперло на реформи. Та так поперло, що пішов, і пішов усе підряд реформувати. Нареформував і далі пішов в АП на перший поверх. Ще трохи зачерпнув. І далі по Києву гульбаниш і колобродиш. Краса, мужики, краса. Так увесь термін прогульбанив-нареформував і ще хочеться. Мішок же за дверима АП бездонний.

Цар бомбонами торгує і все туди підсипає, все підсипає. Що вторгував, то підсипав. Що вторгував, то підсипав.

А наші того й злі, що мішка за дверима міськради нема – лише сторож і прес-служба. І за трибуною у Каспрука нема. Щоразу ходять туди заглядають, а нема. От і злі небораки. Дехто, звичайно ж, знайшов вихід - внадився ходити і заглядати у кишеню Василя Сафроновича. Щоправда, як стверджують різні недруги, все частіше чомусь звідти виглядає як не дуля, то середній палець. Штани поміняв, чи що. Тому і злі наші депутати, от і злі. А нє. Вам би так – ви в кишеню, а звідти дуля. Ви за трибуну, а там злидні. Біда. От і депутатствуй, коли мішка нема. Доводиться крихти по засіках підбирати. А тут ще й конкуренти.

"А ну киш, киш, то моя засіка! Земельна! Вали он у свою містобудівну! А ти у комунальну! А ти, культура, куди преш? Пральня тут, а не культура. Вали, вали. Лазять отут. Самі останнє підгрібаємо". Так і живуть тяжко і знедолено. Тому і злі такі.

Олександр МОСТІПАКА

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram