За два тижні, поки ми святкували День незалежності на ставках, річках, шашликах і городах, правлячий нами клас не дрімав жодної хвилини. І мультимільйонери до нас літали, і нардепи табунами містом із вінками ходили, і навіть, кажуть, секретаря міськради на весіллі обрали – видно, замість тамади.


****

Кажуть, що за цих два тижні до Чернівців чартером (це рейс такий, коли везуть лише чиюсь персональну дупу, або групу дуп) двічі прилітав мультимільйонер Андрій Пальчевський. Мультимільйонер – це той, в кого багато мільйонів. Бо просто мільйонерів у нас вже більше, ніж в Америці та Китаї разом узятих. Самі рахуйте - маєш нову "Дачію Логан", двокімнатну хрущовку і дачу на 5 соток у придачу до "Дачії" – і ти вже гривневий мільйонер.

Чого той чоловік прилітав і з ким у нашому селі бачився – таємниця за сімома дверима. То, кажуть, із якимось другом самого Митра Фірташа побалакати, то ніби екологічно чистих огірків із його теплиць у Синькові прикупити, а то може й самого Васю побачити і підсобити з перевиборами. Дідько його знає.



Але якщо вже до нас мультимільйонери літають чартерами, то щось тут не так. Чи то з нами біда, чи то з мультимільйонерами. А, зважаючи на те, що з нами завжди біда, то думаю, що то в мультимільйонерів, мільярдерів та мультимільярдерів якісь проблеми. От і шастають світами у пошуках тихих гаваней – рятуються як можуть сараки. А якщо серйозно, то хлоп то прилітав дуже непростий. Свого часу він закінчив Військовий інститут іноземних мов у Москві і вісім років десь служив (!).

А то такий вуз, хлоп"ята, який ти вже не закінчуєш ніколи, якщо туди колись вступив. Нема в ньому випускного, балів, ресторанів і квіточок. Як і випадкових людей, які там могли вчитися у радянський час. Нема і всьо. Отак-то. А ви кажете, що головний тут у нас (і у Відні) Митро Фірташ. Я теж так думав, але сумніви мене гризли постійно – як вуйко може бути головним. А тепер зрозумів. Може. Ще й як може. Якщо серед його колег - випускники Військового інституту іноземних мов. Тут би кожен із вас, і навіть я, і навіть пес Сірко з притулку імені Виноградова міг би бути головним. Не вірите? А ви в Москві спитайте.

***

А далі про тамаду. Тобто про секретаря нашого міського. Бо яка то міськрада без тамади. Тобто, без секретаря. Так от, кажуть, що звершилося нарешті. Буде у нас секретар-тамада. Діло було так. Якщо, звичайно ж, вірити таємним джерелам нашого гуру з інформаційних спецоперацій Петра Дмитровича.

Голова наш крайовий Іван Мунтян женив молодшого сина Мірчу. Женив у файному ресторані за містом. Алкоголю не було. Навіть пива - скучняк. Зате замість пива була купа різних народних депутатів - переважно порошенківців.

Ото, як стверджує Петро Дмитрович, від скучняка, бо без чарки ні голубці, ні ковбаси в депутатсько-начальницькі писки не дуже то й хотіли лізти, все норовили під стіл впасти, порішили обрати секретарем-тамадою Чернівців самого Василя Сафроновича Продана.

Благословила те дійство, знічев’я копирсаючись вилочкою в листі салату і руколи, родичка Василя Сафроновича Оксана Петрівна Продан.



"Хай буде Василь секретарем-тамадою", - сказала вона, закотивши до небес милі оченятка і склавши на грудях білі рученятка. Так на тому і зголосилися. Буде Василь і нема на то ради, як каже Петро Дмитрович. Тим більше, що секретар у Чернівцях ще з часів Віталь Міхалича – особа культова. Як сніп на обжинках, як дідух у кутку хати на Святу вечерю, чи як "дід" і "баба" на Маланку.

Тим більше, що Василь Сафронович дуже органічно вписується у будь-який із цих національних колоритних образів – і в сніп, і в дідух. Так що секретарю-тамаді, як каже Петро Дмитрович, у Чернівцях бути! Тим більше, що наша міськрада без секретаря, як село без файної молодиці. І подивитися нема на кого, і пліткувати та заздрити нема кому. Скучняк, загалом. Як на безалкогольному весіллі.

***

Після кременьчучців, які радісно умикнули від чернівчан 40 нових тролейбусів за кошти Європейського банку реконструкції та розвитку, відтепер ми ще й маємо чорно і біло заздрити коломийцям. А оскільки Коломия не десь там ген-ген, до середини чого не кожен горобець долетить, а поруч, то боюся, аби то не викликало якоїсь прикарпатсько-буковинської Варфоломіївської ночі.

Я про що. Наш поганенький такий собі уряд готовий був дати 40 мільйонів гривень Чернівцям на будівництво плавального басейну на Гравітоні. Для цього треба було міськраді виділити земельну ділянку і сякі-такі кошти на проект. Але у нас у раді сидять "васі". А "васі" - це такий вид двоногого прямоходячого, що як тільки воно чує, що десь щось хочуть зробити, то одразу каже: "Ніззя! То всьо Бурбаки!" Уряду то,звісно, по барабану і до лампочки. Він собі каже: "Пацани, ви, звичайно, хороші пацани і ми готові були всьо дати, але якщо там у вас сидять "васі", то хрін вам, а не басейн, плавайте у тазиках". Отакий поганенький у нас уряд, а Гройсман із Ждановим (міністр такий спортивний), то взагалі "редиски". Бо не приїхали у пуп землі просити "вась", аби ті погодили будівництво басейну. От і "попливли" 40 мільйонів гривень на басейн до Коломиї. Бо у Коломиї у міськраді значно менше "вась", а якщо і є, то на людях поводяться сумирно, а середні пальці тримають у кишені, приклеєні до штанів скотчем.

Та й навіщо тому Гравітону басейн? Збіг із горба, а там вже і могутній Прут несе свої хвилі у широкий Дунай. Якщо його перегородити навіть поганенькою греблею з картонним коробок, що їх продукує Калинівський ринок за добу торгівлі, то плавати можна буде навіть узимку під кригою. А скільки тої зими.. А в Коломиї – біда. Там теж Прут, але одне мілководдя. Тож хай коломийці та їхні дітки плавають у басейні. А чернівчанам досить буде телелабуди, яку "васі" виллють у їхні вуха, типу "та ми ж хотіли дати, але то всьо Бурбаки і агент їхній Льоша", або "ми ж хотіли басейну, але нам не так пояснили, не те показали, ми не знали, не дочули, а Каспрук – казашка, а чиновники крадуть, от якби сам Гройсман попросив…" Коротше, весіллє – від Гравітону до Клокучки, від Коровії до Садгори. Бачили очі кого обирали, то аби вам повилазило, коли в тазику будете плавати.

****

А от і не все так погано у нас із нашими депутатами. Бо є ще таке... На його фоні наші депутати – лапочки, лапуськи, лапотульки. Пупсики і пупсиці, одним словом. І хто ж це такі, запитаєте ви. О! То наша секретна зброя, через яку в нас вже 26 років нічого не виходить. Це ми з вами! А як то так, скажете ви. Ми такі всі чемні, порядні, хочемо добра, щастя, змін, реформ, а депутати, мер, президент, прем’єр – гімно. А нєєєєєє, шановні. Не лише вони. От, наприклад, начитався я всього в місцевих газетах і цікава картина виходить.

Започаткували у Чернівцях патрулювання поліцейських із собаками. І що ви думаєте? Припинили наші чернівчани-європейці хамити тим патрулям, де є собаки. Дякують так чемно за зауваження, ледь не кланяються і все косяться на чотирилапих. А нема поряд із поліцейським пса, то і лаються, і кидаються, і верещать, і втікають. А як тільки пес, то вже воно й на людину схоже і владу поважає, і "безпорядки не нарушає".

Отакий-то наш чернівчанин – людської мови не розуміє, а собачий погляд діє на нього заворожуюче. А ви кажете, депутати. Так то ж плоть від плоті і кров від крові – ми. Теж людської мови не розуміють, а породу собак для них ще не вивели.

А ось інша історія. На Калинці підприємці влаштували протест через перевізників, які возять їх, як худобу. І що ви думаєте? У день протесту всі маршрутки працювали ідеально – ще й у черзі стояли за пасажирами. Навіть приїхав автобус, якого біля ринку не бачили майже півроку... Ще вам до цього треба щось писати про депутатів, мера, президента, чи прем’єр-міністра? Не бачу змісту. Вони по-своєму г…, а ми – по-своєму.

Олександр МОСТІПАКА

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram