Дві голови – на бартер, «картатий» екс-сенатор і привіт активісту від личка «Рідного міста». Блог Олександра Мостіпаки

Вперше за 600 років каналізація Чернівців отримала політичний запах – там заховався екс-регіонал, а екс-губернатор вразив знанням теорії ймовірності.

***

Екс-регіонал і екс-комунальник Ярослав Кушнірик по злому умислу радника Карімової та з доброї волі мера Каспрука знову став головним міським комунальником, але вже позапартійним. І тут почався такий вереск, ніби Сатану замість Петра поставили на ворота раю. Щоправда, заверещали переважно ті, хто і до цього не мав особливо що робити, а свій вереск давно і успішно капіталізував у "конторі дяді Васі". Отож, геволт піднявся такий, а заробити хоча би щось на бідній шкурці Кушнірика хотіли так багато охочих, що міськрада ледь не одноголосно (34 із 36 "за") рекомендувала меру покінчити у мерії з усіма – екс-регіоналами, екс-комуністами, екс-есдеками (хоча їх, як відомо, екс не буває), комсомольцями, піонерами і жовтенятами.

Особливо старався "полум’яний писок на зарплаті" Володя Бешлей. Втім, лупнув дзьобом у штангу. Бо, як несподівано з’ясувалося, Ярослав Денисович Кушнірик, який вийшов із ПР 1 грудня 2013 року після побиття студентів на Майдані, вже далеко не той Ярослав Денисович, що був у грудні 2013 і навіть не той, що був у березні 2014-го. Тож він тут же пригадав із трибуни Володі його ж "мокрі штанці під лавкою" в часи революції і селфі на обгорілому і закривавленому Майдані одразу ж після революції. Так що дзьобик швидко "потух". Але ж пацани своїх "нє бросают". До того ж нашого "абідєлі".

От і взялися шантажувати мера, мовляв, міняємо Кушнірика на 2,8 мільйона для водоканалу, а Карімову на два нових тролейбуси. Та мер - не індієць на Манхеттені і на пригоршню скляних бусинок не клюнув. Бартер не відбувся Мер пішли думати, передумувати, додумувати, придумувати і, врешті, "забити" на придумування та виспатися. Депутати пішли придумувати нові бартери (бариги ж бо): як обміняти Мартинюка на дві парти і баскетбольний щиток для спортзалу, Обшанського – на десяток віників для ЖРЕПу, а Хілько – на нову рулетку для містобудівного департаменту.

Та щось у цій ідеї таки є. Але ж не за пригоршню скляних бусинок. Майте совість, пацани (хоча що це я про якусь химеру). Майте хоча би якийсь реальний ґешефт. Я би, наприклад, обміняв Карімову на кредит ЄБРР на 50 нових тролейбусів (часу ще трохи є, ще можна встигнути). Тільки без лохотрону, пацани. Спочатку кредит, а потім Карімова. На відміну від вас, вона чесний фраєр: будуть тролейбуси - не буде Карімової. А Кушнірика би обміняв на 20 нових великих автобусів для тролейбусного управління, щоби інші бариги не шантажували місто своїми жовтими "інвалідними колясками". І тут теж без варіантів: ввечері автобуси, вранці – Кушнірик. Кидалово не пройде. Думайте, пацани, думайте. Діло ботаю. То би був супер-пупер бартер! Манхеттен із його пригоршнею скляних бусинок став би забутою історією провінційної Америки. Звідусіль би валили до Чернівців на таке диво і всі би селилися лише в готель "Буковина", а обідали лиш у "Сорбонні". Нічого не треба було б придумувати, крутити, дріб’язок по кишенях тирити, встигай лиш порожні відра під бабло підставляти. Лиш би відер вистачило. Бізнес! Не те що зараз – одні сльози.

І Кушнірику з Карімовою все ж якісь почесті. Було би що написати на їх гробівцях. Е! Не пускайте слину від щастя і не складайте вже ручки на животиках у скорботних позах – не діждетеся. Років через 40 десь. "Його (Її) обміняли на 20 (50) нових автобусів/тролейбусів. Навіки вдячні громада Чернівців, мер, депутатський корпус (не ви, звичайно ж, а ті нормальні, що прийдуть років через 50), ЄС, США, НАТО, ООН і наш спонсор Китайська Народна Республіка". Гарний надпис і гарно звучить.. Аж за душу бере. Заодно і від вас би місту щось залишилося, а не лише два бики рогатих біля пивбару і базар із помідорами, більше схожий на бетонну стайню.

****

А десь далеко від Чернівців (колись в ту глушину навіть ходив поїзд із нашого Селєтина) відбувалася подія, що мала до нас ледь не безпосередній стосунок. У Відні в готельно-ресторанному замку Кобург Митро із Синькова святкував 52-гу днюху. "Не той тепер Митро, Дністер-річка не та", але на днюху все ж зібралися кращі люди. Були серед них і двоє наших: екс-князь Буковини і Бесарабії Михайло Миколайович Папієв і син екс-князя, екс-сенатор від Бесарабії Артем Олексійович Семенюк. До честі Михайла Миколайовича, він чи не єдиний (всупереч українській політичній традиції, що кожен опальний автоматично стає "прокаженим") не посоромився зізнатися журналістам про поїздку до друга на днюху.

Та більше все ж вразив своїм картатим, як у відомого героя пригод Незнайка і його друзів Сиропчика, піджачком Артем Олексійович. У Кобург – і в картатому піджачку. Гламур. Хоча, може то тепер мода така… Не знаю. А може й піджачок від "Бріоні", чи навіть від самої "Стелли". Але у Кобург… Та герцог Кобург від такого тричі лупнувся лобом об кришку свого мармурового гробівця і п’ять разів вхопився за ефес шаблюки.. Розумію, пацани. Розумію. Криза, опозиція бідна, Митро в еміграції, індики теж... Але ж можна було за декілька євро у Відні у магазині ритуального причандалля справити костюмчик чорненький, блискучий, із метеликом. Здалеку ж не видно, що то не "Діор". Та ще й би підйом подвійний мали. На митниці би ПДВ відшкодували, а далі його у Закарпатті місцевим ромам за "Бріоні"-оригінал сплавили. А так якось не по-нашому, не по-чернівецьки виходить. Невже нюх втратили? От як кляті революції цвіт нації нищать. Ех, "поручик Папиев, корнет Семенюк". Чи може я все ж помиляюся і картатий так – для маскування. А чорненький, блискучий у Кобургу був і ромам його таки загнали і ПДВ повернули? Ну тоді респект екс-князю і екс-сенатору. Еліта все ж… Не те що ми з вами, сіромахи.

***

"Іди на х…!" Так ввічливо відомий у Чернівцях і не дуже далеко за їх межами політик, улюблениць бабусь і радянських відставних дідусів Віталій ібн Михайлович фон Михайлішин – випускник престижного профтехучилища для обдарованих дітей із аристократичних сімей із дипломом юриста, подякував місцевому активісту Артему Жуку за подарований пластмасовий прапорець Партії регіонів. І посунув його своєму колезі-депутату Ростиславу Білику. Той, попри всі негаразди, які його останнім часом спіткали в силу власного хлоп’яцтва, марнославства і крутійства, все ж як людина, вихована у професорській родині, не відповів ні Михайлішину, ні Жуку тим же. Чим, до речі, продемонстрував, що аристократи бувають навіть серед політичних пройдисвітів.

Та я все ж не про Білика, а про Віталія ібн Михайловича. Дивовижна людина. Ще у 2012 році заїжджі політологи вдягли його у білу сорочечку, темний піджачок, "поставили" усмішку (до речі, часом би можна було її і "знімати", але, видно, команди не було), а суть так їм змінити і не вдалося. Ведмідь у цирку танцює, слон на автомийці фокуси показує, а Віталій фон Михайлішин так і не навчилися замість "на х…" казати "Дякую і до побачення!"… Якось радянська актриса Фаїна Раневська сказала: "Есть такие люди, к которым просто хочется подойти и поинтересоваться, сложно ли без мозгов жить". Чи жив вже тоді на світі відомий у Чернівцях політик Віталій Михайлович, не знаю… Але актриса була геніальна.

***

Втім, не все так безнадійно. Є і у нашому краї справжні таланти. І не лише голосисті співаки і грудасті співачки. А ще й справжні майстри ораторського мистецтва, полум’яні трибуни, сучасні демосфени і ціцерони в одному півлітровому флаконі. Он як відповідає народний депутат і наш земляк Михайло Папієв журналісту з приводу вини чи невинуватості свого друга олігарха Дмитра Фірташа:

-Дмитро Васильович є людина не винувата. Він людина, яку переслідують з політичних мотивів.

- Тобто ви вважаєте що слідство у таких країнах як США, Іспанія та Німеччина може бути необ'єктивним?

- Збіг обставин. Ви знаєте, почитайте і подивіться збіг обставин, коли іде суд один в одній країні, і тут за збігом обставин, теорія ймовірності – вона не може підтвердити такі речі – що якраз година в годину, хвилина в хвилину після рішення одного суду раптом з’являється обвинувачення. І будь-яка людина, в якої є здоровий глузд, вона одразу бачить, що шито білими нитками, що це заздалегідь підготовлено було і скоординовано. Хто це робить і як – я не знаю. Але те, в який спосіб це відбувається, і оцей збіг обставин... Може таке бути, так? Але теорія ймовірності каже, що це достатньо неймовірно. Коли воно стається – це вже інше питання, яке підтверджує, що це є політичне переслідування".

Як вам? Скеля. Гігант. Усі все зрозуміли? Звичайно ж. Усі задоволені? А чого ще хотіти… Культурно, інтелігентно? Без сумніву. Чи може хтось щось таки не розуміє? Вибачте, вибачте, ми поспішаємо, іншим разом. Так ми ж… І ми теж.. Ми теж… То він винен? Не винен, не винен… Вона сама…

А ви кажете Ітони, Гарварди і Оксфорди. Та наші комсомоли і парткоми таких кадрів наготували, що на роки вистачить. Ще й на експорт можемо постачати. Наприклад, до Відня в штаб-квартиру Митра із Синькова. Бо ж опозиція в Україні бідує і вивчення теорії ймовірності справа не лише досить марудна, але й страшенно дорога. А ще ж треба її вплести у нашу політичну канву. Так би мовити, осучаснити момент. А тут без ціцеронства і фармазонства вже не обійтися. А українська школа таких глибинних ідеологічних знань, як радянський комсомол, не дає. Тож старі кадри житимуть вічно. Їх просто замінити ніким.

Олександр МОСТІПАКА