Каструля депутата Савчука і подвиг історика-юриста Шиби. Блог Олександра Мостіпаки

Прихід тепла, а з ним і дачно-шашличного сезону та сповільнення через сонячну активність і так не надто ефективної розумової діяльності, несподівано призвело до позитивних наслідків у клінічно-політичному житті Чернівців – квітнева сесія міськради закінчилася лише за два засідання. Втім, в усьому іншому було, як завжди.

***

Дивне голосування міськради спочатку за передачу у комунальну власність міста газорозподільчої мережі, а потім за відміну свого ж рішення та відправку його на довивчення викликало у мера Каспрука певні підозри, що депутатам "дали по попі з Відня".



У мене ж завжди раніше виникали сумніви, чи й справді колишній пожежник і випускник міліцейської академії, а тепер вже й колишній газовий магнат-прокладка між "Газпромом" і жадібно-корумпованою українською політичною елітою Митро з Синьківа, який у Відні "завис" між американською тюрмою, бомбою під сидіння елітної "тачки" і втечею до Раші (що, в принципі, не виключає бомби), має час і бажання займатися колотнечею у якомусь селі своєї молодості, використовуючи для цього якогось місцевого Васю. Але про це безперервно розповідає Бурбак, а тепер ще й Каспрук. Та невже Митро і його бізнес-колєги з великої дороги такі недалекі, що їм для боротьби за збереження залишків впливу в Україні знадобилися Чернівці? Втім, деякий дивний збіг подій наводить на думку, що таки так. Недалекі. Ось дивіться. НБУ заявляє про мільярдні борги Митрового банку-банкрута "Надра" - Чернівецька міськрада табуном із коліна голосує за звернення з приводу відставки Гонтарєвої.

У розпалі так званої блокади ОРДЛО, яка, насамперед, молотила енергетично-металургійний бізнес Ахметова (Ахметов витісняє Митра як акціонера Опозиційного блоку) – група Васі серед перших опиняється на пікеті під ОДА і посеред ночі біжить голосувати за звернення з вимогою введення офіційної блокади ОРДЛО (біжать, аж штани мокріють, навіть відверті ватники і бариги, які ніколи раніше не були помічені в ура-патріотизмі). І ще один дивний збіг. Такий цирк, як у Чернівцях, і навіть ще крутіший, відбувається ще у міськраді Сєвєродонецька –міста, де більшість населення працює на Митровому азотному комбінаті, а місто фактично й існує як супутник того комбінату. Там шоу набуло такого розмаху, що секретар міськради звільнив своїм розпорядженням всенародно обраного міського голову (добре, що не президента). Чи не тому Василь Сафронович навіть у сні бачить себе секретарем (поки що у сні і хай йому то і далі спати не дає). Хоча наші не були би чернівчанами, якби не придумали щось своє. То "своє" проголосували на минулій сесії – звернення до прокуратури, щоби порушила справу проти мера за ніби то його перешкоджання діяльності депутатів. Проштовхував це ледь не весь день на сесії Василь Сафронович (він же Вася у віденьсько-тель-авівському штабі Митра і Юри).

Тепер вся надія на те, що рідна сестра Оксани Петрівни Продан (родички Василя Сафроновича) Тетяна у міській прокуратурі включить художній вимисел і "обтяпає дільце". Це дасть Васі майже законні підстави оголосити, що мера в місті більше немає, бо Каспрук вже підозрюваний, а його місце відтепер заступає великий достойник, народний бургомістр Дудух-Кобзар (до речі, не такий простий і "душевний", як багатьом здається). Амінь. Митро у Відні торжествує, Юра – в Тель-Авіві. Тож, якщо і далі так піде, то останній свій політичний бій в Україні Митро дасть за Синьківську сільраду Ото буде битва – боги і титани тихо бавляться з німфами в сторонці. Тим більше, що й претенденти вже готові – Віталій Михайлович – на голову сільради, Василь Сафронович – на секретаря. Віват, синьківчани. І ніби вже й все "на мазі". Можна звідти наступ і на всю Україну розпочинати – огірковий похід. Одна лише проблема – через Дністер – округ Бурбака, а поруч пором. А раптом перелізе на той берег? Пищи, пропало. "І вічний бій, нам спокій тільки сниться".

***

У Чернівецькій мерії сталося диво дивне, яке десь навіть засвідчило, що революція не минула даремно і вона ще далеко не завершена. То що ж сталося? Якщо говорити мовою зіц-засідателів у сесійній залі, то вперше за каденцію "найрозумнішого і найгарнішого на всі віки" цього складу міськради прямо посеред сесії чиновницька гідра підняла голову і вчинила бунт (якщо не брати до уваги такі винятки як Карімова, Обшанський, Мартинюк і Хілько, які давно і абсолютно нахабно дивляться крізь депутатів). Якщо ж говорити мовою нормальних людей, які поважають себе та інших, то свинство, хамство, базарність, зверхність, брехня і крутійство групи політичних пройдисвітів дістала частину тих, хто терпів це півтора року, хто вислуховував на свою адресу безперервні голослівні звинувачення, хто вистоював черги цілими днями на "прийомах" до безкінечних комісій і робочих груп і, так і не дочекавшись, йшов назад, зриваючи прийоми людей та свою основну роботу.

Так от, на минулій сесії, коли "Василь Сафронович Той, хто Вхопив Бога за Бороду" почав свою чергову безперервну пісню про корупціонерів скрізь, до нього несподівано підійшов начальник юридичного управління Олександр Шиба зі словами "Василь Сафронович, в очі мені дивися. Де, коли і в кого я що брав? Дивися мені в очі!" Від такої несподіванки біленьке, пухкеньке, ніжне і кругленьке як радянська емальована мисочка личко "Того, хто Вхопив Бога за Бороду" почало видовжуватися, сіріти і вкриватися рожевими плямками. У відповідь почулося якесь плямкання. Поруч на стільчику закрутився героїчний депутат Володя Бешлей, готовий будь-якої миті кинутися на порятунок ситуації і з криками "Аааа,наших мочать!!" вибігти за ріг ратуші на парковку на вулиці Франка.



Втім, ситуація не дійшла до герцю. Шиба – не вуличний хуліган, а боєць ідеологічного фронту. Здобувши морально-вольову перемогу над "Самим", він повернувся на місце, чим спонукав навіть чиновника-комунальника Бурака вчинити хамам опір (це ви може прийшли сюди щось собі вирішувати, а я тут 20 років працюю, сказав той депутатам). Тепер черга за іншими відчути себе людьми. А щодо інциденту Шиба-Продан, то тут таке. Хто на що вчився. Когось вчили торгувати і він, куди би не потрапив, буде торгувати, хоч голосами у міськраді, а хоч соняшниковим насінням у картинній галереї. А когось, зокрема Шибу. вчили думати та сприймати ідеї. В тому числі і ті, які вивели якобінців проти бариг на третьому етапі Великої Французької революції. Так що наступного разу, коли хтось прийде дати комусь із депутатів в око, або розквасити носа, щоби навернути на служіння громаді (а до того поступово дійде, бо не може лайно бути вічним), то Олександр Шиба обґрунтує це як акт високого гуманізму і соціальної та політичної справедливості, бо знає, що 200 років тому таких просто відправляли на гільйотинуі ніхто з їх носами та щелепами не грався.

***

У світову наукову думку Чернівці ввійдуть не перемогами школярів-астрономів Пауля Пшенічки, не здобутками інституту термоелектрики академіка Анатийчука і навіть не міжнародними оптичними конференціями професора Ангельського, а каструлею депутата міськради Савчука Як колись відомий герой радянських анекдотів сантехнік Потапов за допомогою кувалди і "якоїсь матері" ремонтував все, що під руку потрапляло, так і депутат Савчук за допомогою однієї каструлі та одного бутля води визначив, що якість газу Чернівцях гірша, ніж у Львові і Франківську, бо вода у нас закипає довше. Щоправда, колега Савчука депутат Василь Максимюк, який і представив ці алхімічно-метафізичні наукові дослідження, не уточнив чимало деталей.



Зокрема, яка була каструля: радянська алюмінієва, "Цептер", "Бергофф", чи з китайської неіржавійки? Також невідомо, яка була газова плита: "Бош", "Сіменс", чи "Дружківка" ? І також, звідки була вода – нашого водоканалу з крану, чи нашого водоканалу, але із бутля. Тобто, питань ще є чимало, але, думаю, десь у найближчих номерах журналу "Наука" нам представлять вичерпну картину експерименту з усіма розробками.

От після цього каструлю можна буде увіковічнити. Саму, чи з бутлем, чи з депутатом, це же вирішувати скульпторам і архітекторам. Знаю, що Савчук - депутат скромний і зайвої слави не потребує. Тим більше, після того, що він побачив у раді, йому думаю, все частіше хочеться натягнути ту експериментальну каструлю на голову, щоби його зайвий раз там ніхто не бачив. Але чимало його колег, хто за скромну плату, а хто просто через власне марнославство і нарцисизм погодяться позувати хоч із каструлею, хоч із мідним тазом. Тим більше для слави рідного міста (не плутайте з однойменною фракцією – їм і без каструлі слави вистачає).

Олександр МОСТІПАКА

Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook