Прогноз на дощ від нардепа, комунізм на проїзд, «малява по фєні» і рейтинги мерів від «діда Панаса»

На Великдень нам відмінили тарифи на проїзд – тепер нема ні старих, ні нових, а також ввели "фєню" та оприлюднили "рейтинги мерів", де глибоко і підступно образили Олексія Павловича та Віталія Михайловича.

***

Столичний нардеп і шоумен Євген Рибчинський несподівано став чернівецькою поп-зіркою, коли на погоджувальній раді парламенту, на прохання нардепа Бурбака, закликав призначити позачергові вибори Чернівецької міської ради.

Щоправда, прозвучало це не надто переконливо "І в Чернівцях, додає пан Бурбак, бажано, щоб теж було", - сказав нардеп щодо перевиборів. Тож сприймайте, це як хочете. Хто хоче, щоби раду розпустили, той хай мріє, що її розпустять. Хто не хоче, чи йому пофіг, той і заморочуватися не буде. Сидять ці шкідники, то хай і сидять, бо знай, хто після них буде – у місті ще дуже багато голодних, неприлаштованих, але нахабних, самозакоханих і цинічних осіб без певних видів занять і соціального статусу. Тож виступ Рибчинського - це така передвеликодня мрія, де кожен отримує те, що хоче, а в підсумку нічого. А нардеп просто хороший хлопець. Попросив Бурбак, то чому б і не сказати. Десь разом може пиво пили, у сауну ходили, чи обідали. От і послухав доброго чоловіка. Попросив розпустити, тож будь ласка, Макс, – хоч сто порцій, кому та сільрада потрібна. Це тут вони з себе пурців ліплять, в мікрофони слиняться, щоки надувають, а у Києві таких мішками з Дніпра виловлюють і назад відпускають, бо кому то треба – ні шерсті, ні м’яса, одне псування земельно-водних ресурсів і руйнування політичного екобалансу. Думаю, якби Бурбак попросив Рибчинського сказати, що у Чернівцях треба спорудити космодром, то Женя, по доброті душевній, не заперечував би. Хай буде. Всеодно ж його не буде. Так і з міськрадою – хай буде, всеодно ж її немає.



До речі, з цього приводу поет-пісняр Євген Рибчинський (так, так – це одна і та ж сама особа) давно вже написав пророчу пісню:

Цей дощ надовго, надовго, надовго, цей дощ надовго, надовго цей дощ.
Цей дощ надовго, надовго, надовго, надовго цей дощ.
Цей дощ надовго, надовго, надовго, цей дощ надовго, надовго цей дощ.
Цей дощ надовго, надовго, надовго, надовго цей дощ.
…Цей дощ надовго, на тисячу літ.

Цікава пісня. Дуже змістовна і глибока. Про погоду. Прогноз.

***

Чернівецька міськрада, як абсолютно незалежний, самостійний у діях і бездіяльності, верховний орган влади на окремо взятій прикордонній цигарконосній та спиртовмісній території, цього тижня змінила й офіційну мову спілкування. Оскільки давно були підозри, що після Революції гідності Чернівці, які революція охопила лише краєм крила, розбивши старі австрійські двері в "будинку з левами" та ляпнувши на лацкан піджака "князя Буковини і Бесарабії" жовтком із розбитого яйця, залишилися заповідником політичних ватників, які мріють про те, що повернуться Митро, Юра і "князь", а Віталік буде далі колупатися у смартфоні в ратуші. Тому зміна офіційної мови спілкування з української на "фєню Віктора Федоровича" була лише справою часу. Просто довго всі маскувалися і очікували сигналу, хто перший почне. Як не дивно, першою здалася український патріот у сьомому коліні з Ленківців, захисниця української мови, традицій, культури і духовності пані Люба Сорохан. Розслідування у партії "Самопоміч" "творчої роботи" групи її міських депутатів – "зятя", "Боді", "харошєй дєвочкі" і "пріятного мальчіка" та оцінка їх діяльності лідером фракції "Самопомочі", психіатром і психоаналітиком Олегом Березюком, викликала у пані Люби таку реакцію, якій позаздрили би навіть баба Параска Гришиха та баба Палажка Солов’їха під час своїх сварок за межу. "Якийсь дядько з Києва, який для мене особисто, і для наших виборців є ніхто, приїхав, прочитав "маляву", - бурхливо зреагувала пані Люба на проект рішення про позбавлення "мальчіков і дєвочкі" мандатів. Зрозуміло, що ніхто їх у найближчих 50 років тих мандатів не позбавить, а їх депутатство закінчиться лише тоді, коли закінчаться гроші у "тата Валєри" та "дяді Васі", а це станеться дуже не скоро. Але ж навіщо такій поважній жінці, з поважного газдівського мікрорайону, яка ще декілька місяців тому писала диктант із української мови і розповідала, як вона її любить і як бореться за її чистоту, ота "малява"? Видно "рєшали", "бариги", "пацики" і "кідали", які зробили колись активного і відносно самостійного депутата пані Любу партійним кріпаком (ще у часи, коли вона голосувала за відставку мера Федорука – теж, до речі, обраного громадою і далеко не такою кількістю голосів, як "мальчікі" з "Самопомочі"), зобов’язали її і спілкуватися мовою, яка їм зрозуміла. Щоби від інших не відрізнялася і сумнівів не мала у правильності "єдиновірної лінії міського кормчого Васі". Бо "малява", "маліна", "ми – пацани-братани", "парвьом", "шяс грохну" мобілізує не менше, ніж раніше "Хай живе товариш Лєнін!" А звичайна українська мова не така ефективна у плані соціально-політичної мобілізації тих, хто приміряв на себе важкі вериги українського політичного класу, задля збереження себе біля корит, кормушок, напувалок та ясел.

***

Те, що здоровий глузд давно покинув стіни ратуші і поступово покидає й усе наше європейське місто, засвідчило рішення міськради про скасування нового тарифу на проїзд у маршрутках і тролейбусах, ухваленого рішенням міськвиконкому. Про законність скасування тими, хто до цього не має стосунку, рішення тих, хто має на це повноваження, не будемо. Тут більше йдеться про те, що кількість неадекватів серед депутатського корпусу зросла до 26 осіб, які й проголосували за абсурд, підтримавши бажання однієї людини руйнувати все, що має будь-який стосунок до роботи міської влади. Руйнувати доти, поки йому щось не дадуть: цукерку, пряничок, льодяник, писаночку, пасочку, посаду секретаря, звання "поважної людини", статус "всезагального улюбленця", чи просто по шиї. Та тих, хто реалізував би останнє його бажання, за рідкісним виключенням, у місті й немає. Таке місто – тьорки, мутки, купи-продай, "поцілуй мене у дупу – ага, дякую, заходь". Тобто, повна толерантність. А "настоящих буйных мало, вот и нету вожаков". Всі ж інші просто не хочуть із ним ділитися цукерочками, пряниками, секретарями і званнями, бо того або нема, або самим мало – тому "чувака" і глючить. Щоправда, попри "захист простих людей" від подорожчання проїзду, чернівчани геть "забили" на "захисників" і платять чотири та дві гривні, відповідно. З чого би це? Видно, поступово впали в соціальний анабіоз, зрозумівши, що з того "міськрадівського роя" скоро не буде ні бджіл, ні меду, ні вуликів, ні навіть воску на свічки, аби службу за ним відправити, а їздити все ж кудись треба – на роботу, на базар, чи додому. А ті у залі хай розважаються.



Ну зжеруть вони мера, зжеруть ще із десяток людей, які у мерії ще хочуть і можуть працювати, ну перегризуть далі горлянки одні одним, чи почнуть потім гризти себе за ті місця, до яких дотягнуться… То кому є справа до цього? Не буде маршруток і тролейбусів - будуть ходити пішки, їхати на самокатах, садових тачках, запряжених бродячими собаками, чи велосипедах. Не буде води – будуть ходити до річки. Не буде тепла – поставлять буржуйки. Анабіоз –це анабіоз. Ми стійкі, бо терплячі. Ми терплячі, бо пристосуванці. Нас "не разбудит чести клич. К чему стадам дары свободы? Их должно резать или стричь". Тож, знаючи це, чому би різним васям, пєтям, колям, вовам не користатися можливістю робити з нас лохів. Ось вони і користаються, прикидаючись, то "рятівниками міста", то "захисниками простих людей", то "міцними господарниками", то "носіями світлого майбутнього і вічного щастя". Бо вони самі - теж пристосуванці і щоби вижити їм потрібно придумувати різну хрінь – скасовувати тарифи, вводити мораторії, шкодити, гадити, брехати, повзти, підповзати, підлизувати і лизати. Вони –це ми. Ми - це вони. Коло замкнулося.

***

Великодні співомовки днями написав відомий патріотичний журналіст (професія така) Петро. Назвав він їх "прогнозуванням електоральних настроїв чернівчан". З великого пальця лівої руки, чи лівої ноги він їх висмоктав, джерела не повідомляють. Щоправда, достеменно відомо лише, що поява цих "настроїв" не залишила Петра на святий Великдень без паски, сальця і ковбаски. Так що прогнозуємо (ми теж у мольфара дрова складали), що саме задля шинки, паски, сальця і ковбаски "електроральні настрої" й писалися. Згідно з цими найдостовірнішими у світі даними, якщо би вибори мера відбулися вже на Великдень (поки, щоправда, Бог милував, що підтверджує його існування), то чинний мер Каспрук набрав би 29% голосів. Новоспечений лідер місцевих порошенківців (тих, які у раді сидять, засунувши язики у щілини для карток, а руки поміж колін, коли Бешлей, Чесанов і Продан над ними "стібуться") Василь Максимюк -20%. Михайлішина (видно, ковбасу затиснув, ай, ай, не жлобтеся, Віталій) Петро опустив на третє місце з 17%, а на четвертому несподівано опинився податківець-декретник Михайло Сеничак аж із 12% голосів довірливих чернівчан.



Отакі то "настрої". Далі, за даними Петра, тепер вже з великого пальця правої ноги, обсмоктаного до кістки) у другому турі Каспрука перемагають лише Максимюк і Сеничак (Віталій Михайлович, я за таку наругу або йому би бороду вискубав, або таки ковбаси дав, щоби заткнувся). Отака математика. Чесно кажучи, я з нею частково навіть згідний. Лише одне трохи викликає сумніви. Якщо Максимюк і Сеничак разом переможуть Каспрука, то як вони "правитимуть" Чернівцями? Хто з них буде мером удень, а хто вночі? Чий буде директор Калинівського базару – цієї священної дійної корови для усіх мрійників про крісло міського голови? Думаю, що директором, на їх місці, я би призначив Петра (як оплату за "електроральні настрої"). Ну і, врешті-решт, ключове питання цієї нової владної конструкції, яка покликана буде вести залишки чернівчан (тих, які ще до того часу не порозбігаються на заробітки) до світлого майбуття. Оскільки нова конструкція Максимюк-Сеничак нагадує останні роки Римської республіки – так званий думвірат Марка Антонія та Октавіана, то де Клеопатра і хто у Чернівцях здатен виконати її роль – і політичну, і всю іншу? Тут я відповіді не знаю, то ж почекаємо подальших від Петра "Далі буде". А оскільки Каспрука Петро вже "списав", ще й завершив свої "електоральні настрої" тим, що в мера безнадійно впав рейтинг і він "скиглить, що нічого не може вдіяти з депутатами", то на місці Бурбака я би обмежив постачання шинки, сальця і ковбаски. Або може би й давав, але хіба що ліверку з сої, гороху і рапсу. Бо коли від неї почне здувати, то й "електоральні настрої" різко поміняються. А коли ковбаска файна, румяна і підпечена, то, погладивши черевце, починає різна дурня у голову лізти і дуже вже хочеться стати дідом Панасом.

Олександр МОСТІПАКА