Психічно здорові депутати, собачі «утилізатори» і другий шлюб Каспрука

Цього тижня у Чернівцях писали дивакуваті петиції, голова облради Іван Мунтян розповів, як він знайомив Трампа з ситуацією в Україні, а бродячі собаки міста несподівано стали героями соцмереж.

***

Цього тижня тільки й було розмов – хворі наші міські депутати психічно чи здорові і чи потрібно їм обстежуватися у психлікарні. Петиція з приводу цього за дві доби набрала значно більше необхідної кількості голосів. Значить, чернівчани (ті, що ще стежать за депутатськими концертами) всерйоз стурбовані – чи то не люди з розладами засіли під портретами бургомістрів? А раптом то не якийсь Василь, Іван, чи Микола з Садагури, Калічанки чи Роші, а Наполеон Бонапартович, Юлій Цезарович, чи й сам Франц Йосифович? Не турбуйтеся, шановні. То таки Василь, Іван і Микола. Абсолютно здорові. Як колишня медсестра обласної психлікарні (не чернівецької) можу вас запевнити на всі сто, що нічого їм не бракує і жоден психіатр не візьметься їх обстежувати. Бо психіатрія – то наука. А наука то така штука, що їй необхідні хоча би якісь точні дані для встановлення діагнозу. А які точні дані можна отримати про наших депутатів, окрім того, що у багатьох із них були тяжке дитинство, буремна юність і неспокійна зрілість, яка плавно переходить у стурбовану поважність. Спробую перевести це у доступну площину. Якщо ви у 12 років сиділи десь за рогом школи (поки інші були на уроках) і курили пересохле вишневе листя, а в 14 торгували на перервах жуйками-бульками, а в 16 "зшибали" у підворіттях по пару рублів із однолітків, а у 20 сиділи у кущах на трасі біля Порубного у "засаді", а в 25 торгували "пумами" на вагу на Калинці, розказуючи, що то "фірма", а в 30 віджали у конкурента якийсь генделик, чи "кинули" свого колишнього партнера по "бізнесу", а в 40 вперше купили собі мандат депутата міськради (чи облради, чи сільради, чи просто придбали значок і корочку для походів із дівками у сауну), то у вас нема жодних проблем із психічним здоров’ям. Навпаки, ви просто зразок психічно врівноваженої особи. Тому що у вашій голові немає нічого зайвого – ні сумнівів, ні зайвих думок, ні їх роздвоєння, ні моралі, ні честі, ні совісті – цих химер, що породжують не лише психічні, але й фізичні розлади. Бо на такому тяжкому життєвому шляху у вашому мозку звивини сірої речовини замінили згорнуті у трубочки долари. То скажіть мені, що у такому випадку робити психіатру? Лише констатувати факт: Василь, Іван чи Микола – це психічно здорова, але морально деградована особистість із низьким порогом співчуття до собі подібних, загостреним егоцентризмом і сконцентрованістю на накопиченні грошей, їх збереженні, примноженні у способи, що суперечать цінностям людського співіснування. Ну і який психіатр таке у довідці депутату напише?

До того ж, тепер депутати самі розглядатимуть усі петиції. Перестрахувалися на всяк випадок. Аби ніхто тепер вже і ніколи не помітив "розрухи у головах".

***

Минулого тижня пристрасті довкола петицій вирували не лише щодо депутатського здоров’я. Не менше ламали списів і борці за права тварин та їх противники. Почалося все із того, що один відомий син відомого професора (з глибокої поваги до професора не буду називати його сина) зареєстрував петицію "Скажені собаки атакують місто". Коли її почали обговорювати, то автор у соцмережах закликав притулок для тварин виконувати свої функції і, зокрема, "утилізувати небезпечних бродячих тварин". Що таке "утилізувати", ви, сподіваюся, здогадуєтеся. Це коли Бобика - хрясь із рушниці – і на Чорнівку. І нема Бобика. Отакий гуманізм. Бо, мовляв, бродячі собаки не дають проходу в місті нікому, нападають, кусають і ледь не загризають усіх. І тут почалося. Захисники тварин зареєстрували альтернативну петицію, яка теж набрала необхідну кількість голосів. У соцмережах почалися словесні баталії, які тривали ледь не цілодобово. Суть їх зводилася до того, кого "утилізувати" - собачок, чи авторів петицій. Врешті, обійшлося без кровопролиття. Та дуже мене здивував пост одного з "утилізаторів": уявіть собі, йде вулицею гарна жінка на каблуках і в гарному платті і в цей час на неї накидається брудний, злий і голодний бродячий собака. Уявили весь жах ситуації? Отож бо. І, мабуть, повірили у це? А даремно. Бо даю триста відсотків, що ситуація у наших європейських Чернівцях розвивалася у цьому випадку абсолютно за іншим сценарієм. Спочатку дорогою десь біля магазину до неї (цієї на каблуках і у вечірньому платті посеред білої днини) причепилася якась п’яна, смердюча пика і попросила десятку, щоби "загасити труби". Далі якийсь бовдур висунув зі своєї "бехи" вгодовану морду і замість "Доброго дня!" рявкнув "Красотка, тєбя подвєзти?". Почувши, що його послуг не потребують, відповів майже як випускник Гарварду: "Тожє мнє цаца. Та пашла, каза!" А наостанок, вже біля самої дороги, якийсь місцевий начальничок чи контрабандист, прикриваючись затемненими вікнами джипа, обтраскав вечірнє плаття багнюкою зі свіженької калюжі. І лише після цього, офігівши від цих "царів природи", з кущів від здивування гавкнув брудний бродячий собака. Він же щиро не знав нещасний, що цим своїм гавкотом лише доповнить морально-психологічні страждання панянки на каблуках і його зроблять крайнім та вимагатимуть "утилізувати".

Не знаю, чим закінчиться обговорення "утилізаційної" та "антиутилізаційної" петицій. Сподіваюся, що вистачить глузду зайнятися чимсь більш корисним, добрішим і гуманнішим, ніж "утилізація" Бобиків.

А от сину професора (який, до речі, і сам вчить "розумному, доброму і вічному") порадив би почитати книжку "Человек находит друга" австрійського вченого Конрада Лоренца (лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицини, засновника етології - науки про поведінку тварин). Там досить просто і доступно написано, звідки взялися собаки і яку роль вони відіграли та відіграють в історії людства. А ще, позаяк син професора є спеціалістом у сфері розуміння суспільно-політичних та соціальних процесів, то смію донести до нього таку (можливо й хибну) думку. Оскільки місто Чернівці знаходиться не в космосі, не поблизу Нью-Йорка і не є околицею Лондона, а оточено звичайними напівфеодально-патріархальними нашими селами з їх системою безвідповідальної влади і людей, що мають надто специфічне (також "утилізаційне") ставлення до домашніх тварин і не завжди здатні відповідати не лише за них, а й за себе, то бродячі собаки у місті нікуди не зникнуть. І вивести їх тут неможливо, а можливо лише підтримувати популяцію на певному кількісному рівні. Чим зараз і займаються Виноградов та компанія.

***

Але й на цьому петиційна сверблячка минулого тижня у Чернівцях не завершилася. Завдяки їй багатостраждальний парк "Жовтневої Реформації" тепер має декілька альтернативних проектів назв і це важливе для міста питання теж обговорюватимуть, щоби, врешті, вирішити, як же його назвати: "Жовтнево-Озерний", "Озерно-Жовтневий імені Грубера", чи "Жовтнево-Озерної Реформації імені Грубера". Дискусії очікуються запеклі. У борні зійдуться протестантські реформатори, топонімічна комісія та місцеві активісти. Мовчатимуть лише православні попи - їм та Реформація до самого кадила, коли на носі – Великий піст і масові каяття в "содіяному".

Щоправда, під час підготовки до цієї визначальної для міста події – переперейменування парку, нас ледь не спіткала інша оказія. Ті ж "реформатори", які вже реформували парк "Жовтневий", вирішили позбавити місто ще й назви вулиці Руської (бо назва її дуже вже співзвучна із Росією). Щоправда, після того, як зчинився галас, що вулиця ця існує ще з австрійських часів і до назви Росії має такий же стосунок, як фінський Йолопукі до Великого Устюга, "реформатори"-невігласи трохи заспокоїлися. Але, думаю, ненадовго. Адже у місті ще є що пере пере перейменовувати. А історія Реформації дуже багата на події та імена. Чого лишень би вартували у Чернівцях назви: вулиця Мартіна Лютера, площа Жана Кальвіна, сквер "Геть Папу!", провулок "95 тез", або проспект Мігеля Сервета і бульвар Себастьяна Кастеліо (як нагадування "реформаторам", що не все у Реформації було так гладко і однозначно). А туристи як би повалили… Табунами. Або ні. Думаю, що ні. Ну хто при здоровому глузді і світлій пам’яті поїхав би дивитися на таке місто.

***

Нашого цвіту по усьому світу… Та ще й якого цвіту. Цього тижня голова облради Іван Мунтян прозвітував про свою поїздку до США на благодійний президентський сніданок до Дональда Трампа. Їздив за свої гроші, каже. Це добре. Але оскільки Іван Миколайович – не просто собі Іван із Кам’янки, а державний муж, то він там вчив американців, як їм боротися за незалежну Україну. Не одному ж лише Гешкові на фоні конгресу викликати на герць президента України Порошенка. А тут – сам Дональд Трамп. "У президента наймогутнішої в світі країни є багато джерел інформації, безліч аналітичних центрів та радників. Однак усі вони сприймають ситуацію в Україні через призму американського світогляду. У свою чергу учасники української делегації розповіли про події у нашій державі так, як її бачимо ми, українці, і повірте, ніхто не міг лукавити, адже поруч завжди знаходився його політичний опонент… Сподіваюся, тепер у Дональда Трампа буде повна об’єктивна картина подій в Україні", - каже Іван Миколайович про результати своєї поїздки. І, головне, я йому вірю. Не розумію лишень, чому інші, хто це читав, чомусь сміються. Кажуть, що не міг Іван сам ото так сказати. Темні люди, видно. Міг, як це не міг. Ну, міг так подумати, якщо не сказати, а журналіст вже сам здогадався… Та я не про те. А про те, який неоціненний вклад наша делегація зробила у роботу тамтешнього ЦРУ. Це ж поки туди не поїхали буковинці Іван, Саша і Оксана, то ЦРУ й не знало, що робиться в отій Україні, а сиділо собі і байдики било. На те воно й ЦРУ, аби байдики бити. Не СБУ ж. Тепер їм просвітліло. Тим більше, що наші точно збрехати нічого не могли, бо за кожним із них стежив сусід – він же політичний опонент. Той точно не дасть збрехати. Ви ж знаєте наших сусідів. Вони ще й Трампу і ЦРУ на вухо шепнуть: "Та не слухайте того, то таке брехло…" Отак з різних джерел і отримав Трамп картину про ситуацію в Україні – трохи від Івана, трохи від Степана, а трохи від Петра. Тепер чекайте допомоги.

***

Депутатська більшість Чернівецької міськради, яку очолює депутат Василь Продан, має на меті продемонструвати недієздатність місцевої влади. Таке відкриття у ефірі у "третьомайданівця" (гм, прямо як Москва – третій Рим, а четвертому не бувати) Забродського зробив мер Олексій Каспрук. І даремно не додав: "а демонструє свою власну, хоча і не здогадується про це".

Втім, не це було найбільш важливим у думці мера, а інша теза: "Ці конфлікти, які тривають у міськраді - для мене як другий шлюб. Я мав можливість працювати і з попереднім скликанням, і в нас таких питань не виникало". Так от я про шлюб. І політичний теж.. Щоб ти не шукав і що би не робив, у 90% випадків ото "друге" буде або гіршою копією "першого", або ще гіршою прямою його протилежністю. Так і міськрада. "Ця" значно гірша за "ту". А за "цю"?

Олександр МОСТІПАКА

Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook