Згідно зі статистичними даними, зарплата у розрахунку на одного штатного працівника сільського господарства за дев’ять місяців становила в області 371,31 гривні. Це менше за рівень мінімальної зарплати (375 грн.) та на чверть менше прожиткового мінімуму (496 грн.). З такими показниками буковинське село зустрічає день сільськогосподарського працівника, що відзначається 19 листопада. До цього додамо, що загальна сума невиплаченої зарплати станом на 1 жовтня по сільськогосподарських підприємствах становила понад два мільйони гривень. Це більше половини (52,5%) від загальної суми невиплаченої зарплати в області.
Однак, навіть незважаючи на труднощі, аграрії зуміли зібрати гарний урожай зернових культур, кукурудзи, картоплі, а валовий збір сільгосппродукції сягає понад 1,6 мільярда гривень.
Про те, з яким настроєм вони зустрічають своє професійне свято, ми запитали аграріїв.
Михайло Попов, голова правління ДП "Рокитне" СТОВ "Авангард":
– Ніби й непогано цього сезону ми віджнивували, однак радості мало, бо виручене тут же доводиться витрачати. Приміром, вклали гроші у тваринництво, а ціна на його продукцію впала. Кошти від реалізованих цукрових буряків пішли на погашення банківських кредитів і на придбання пального. Так, щотижня витрачаємо на солярку, бо потрібно орати і сіяти, 20-25 тисяч гривень.Тобто господарювання виходить по нулях. І тривати так довго не може.
Свято ж потрібне хоча б для того, щоби подякувати людям за їхню працю. Цього дня можна зустрітися з колегами й довідатися, в кого є щось цікаве, щоб і собі запозичити.
Микола Чередарик, керівник агрофірми "Оршівська", Кіцманський район:
– Ми, слава Богу, добилися гарних результатів. Комори повні. Сталося це завдяки впровадженню нових технологій і продуктивній імпортній техніці. Наприклад, раніше мали великі труднощі зі збиранням цукрових буряків. Нині, після придбання німецького комбайна, на цій операції у нас зайнято усього шість осіб. Отже, доки в сільське господарство не вкладатимуться інвестиції, не буде низькою процентна ставка за банківські кредити, доти українське село варитиметься у власному поті.
Григорій Руснак, фермер, село Берегомет Кіцманського району:
– Це свято для чиновників від села, які бояться їхати до селян. Худоба не знає празників, її потрібно годувати щодня. Он у мене декілька свиней зламали ноги, а здати їх на м’ясо нікуди, та й ціни на нього такі, що самі збитки. Хто святкує, а хто худобу годує.