У сім’ї Світлани та Сергія Сербу сьогодні, 1 липня, свято: діткам Юлі, Павликові і Вадимові виповнився рік. Трійнята стали відомими одразу після народження – 1 липня 2005 року, адже вони – перша трійня у Чернівцях за останні десять років. Окрім того, народилися діти з допомогою штучного запліднення.
У кожного маляти – свій характер
У вітальні квартири Сербу біля вікна стоять три дитячі велосипеди, у дитячій – три колиски. Це все для Павлика, Вадима та Юлі. За рік дітлахи виросли, і кожен з них вже має свій характер.
– Павлик у нас справжній мазунчик, ніжний, він любить бути на руках, із ним навіть не можна голосно розмовляти. Його дуже важко відпустити з рук, особливо, коли він тулить до тебе свої щічки, обіймає. Юля – вперта, якщо вона чогось хоче, обов’язково свого доб’ється. Вадим – ніжний, спокійний. З ним легко, бо він врівноважений, – з радістю в очах розповідає мама Світлана.
Коли дітки народилися, лікарі були серйозно стурбовані їхнім здоров’ям. Юлечка мала вагу 1370 грамів, Вадим – 1300 грамів, а найменшим був Павлик – усього 1150 грамів. Тепер найменшою і найтендітнішою є
Юлечка, Вадим важить 10 кілограмів, Павлик – 9 кілограмів.
– Вони у нас не дуже гарні їдці, – каже Світлана. – Мабуть, пізніше найбільше любитимуть цукерки, а зараз їдять сир, кефір. Юля першою привчилася їсти з ложечки.
Також Юля першою стала на
ніжки. Хлопчики намагалися встати на ніжки кілька тижнів, а Юля зробила це за один день. Вона падала, знову вставала, плакала, але доки цього не досягла – не заспокоїлася.
Першою заговорила дівчинка
"Мама, папа, баба, дай, чай" – ось такий серйозний і важливий словниковий запас у однорічних трійнят.
– Першою знову ж таки почала говорити Юля. Вона раптово почала кричати "мама" і говорила це безперестанку десь півгодини, – згадує Світлана. – Зараз вона частіше каже "папа" і взагалі більше подібна до чоловіка і більше
тягнеться до нього.
Доки ми розмовляли зі Світланою у вітальні, у дитячій Павлик зумів самостійно вилізти зі своєї колиски.
– Вадим взагалі колиску розібрав, але він чомусь колиску розібрав знизу, вилізти ж намагається зверху. А Павлик виявився розумнішим: він десь знайшов дірку і тепер без проблем вилазить, – розповідає Світлана. – Ми іноді залишаємо їх самих у дитячій, і вони там граються, але максимум на півгодини, а далі потрібна нова розвага.
Світлана каже, що іграшок обов’язково купують три, а ось одяг вона підбирає усім різний.
– Нової іграшки, як і всім дітям, вистачає на дві години, намагаються її розібрати, поламати. Але вони ще майже нічого не поламали. Хіба що Павлик, коли ходив у ходунках, побив кілька вазочок, – каже Світлана.
Світлана вже читає малятам казочки і співає колискових. Щоправда, каже, дітлахи на це ще не дуже звертають увагу. Значно
більше їм подобається, коли звучить музика, а ще коли доводиться витанцьовувати перед ними, щоби хоча якось нагодувати. Тому й виходить, що обід трійнят розтягується майже на годину.
День Світлани розпочинається о 5-й ранку з того, що вона готує їжу. О сьомій прокидаються малюки, і тут вже не перепочинеш. Впоратися з трійнятами Світлані допомагає чоловік і няня, нещодавно приїхала сестра.
– Доки діти були зовсім маленькими, ми практично більше не спали, ніж спали. І чоловік вставав до дітей, і я, – каже Світлана. – Їжа, сон, прогулянки – все майже за графіком. А ось щоби одягнути дітей на прогулянку і спустити коляску з другого поверху, де живе сім’я, потрібно 40-50 хвилин.
На втому Світлана не скаржиться: "Відпочивала, доки дітей не було", – каже вона.
Сьогодні до трійнят прийдуть гості. А на свій перший день народження Юлечка, Павлик і Вадим від батьків отримають великий різнокольоровий конструктор.