Органна музика омолоджує людей і приваблює тварин

Ім’я Світлани Бардаус на чернівецьких афішах вперше з’явилося 14 років тому разом із відкриттям Органного залу у відреставрованій колишній Вірменській церкві. Тоді, ще студентка Львівської консерваторії, вона стала першою і єдиною солісткою-органісткою нашої філармонії. Відтоді Світлана Бардаус дала сотні органних концертів у Чернівцях і містах України. Виступала вона на багатьох міжнародних фестивалях і була однією з перших українських органістів, які грали у Парижі. Чули її також у Молдові, Росії, Польщі, Німеччині, Швейцарії та Італії. А ще вона мріє обов’язково пограти у відомих соборах Прибалтики і побачити рідну землю свого батька, якому завдячує і литовським прізвищем, і типовою прибалтійською зовнішністю.
"Публіка не вірить, що граю саме я"
– Коли бачиш вашу тендітність і юний вигляд, здається, що таке могутнє і величне море звуків насправді створює хтось інший...
– Подібні курйозні ситуації трапляються зі мною під час закордонних гастролей досить часто. У нас слухачі бачать мене на сцені і спостерігають за тим, як твориться музика, а на Заході органіст сидить переважно на хорах і спускається до залу лише наприкінці концерту. І ось виходжу я до публіки, а люди сидять мовчки і чекають, доки з’явиться хтось більш солідний. Вже згодом, коли конферансьє вказує на мене, влаштовують овації. А щодо юного вигляду, то, спілкуючись із багатьма органістами, я зауважила, що всі вони виглядають молодшими за свій вік. Пояснення ж цього феномену я почула від однієї з екстрасенсів, яка побувала на концерті в нашому органному залі. Тут виникає надзвичайно потужна позитивна енергетика, що впливає і на виконавців, і на слухачів. А коли я запросила на концерт свою маму – вона помітила, що люди заходять до залу одні, а звідти виходять зовсім інші. Настільки змінюється вираз їхніх облич.
– Професія органіста у наш час досить рідкісна. Чому з усіх музичних інструментів ви обрали найбільший за розміром і найпотужніший за звучанням?
– Мої батьки (а родом я з Франківщини, з учительської родини) кажуть, що я завжди мріяла грати на органі. Пригадую своє перше враження від цієї музики: ми летимо нічним рейсом у літаку, і раптом хтось вмикає запис органного хоралу Баха. Зоряне небо в ілюмінаторі у поєднанні з неземним, якимось божественним звучанням – це було відчуття абсолютного щастя. Тому, мабуть, вступивши до консерваторії, навчалась одразу на двох факультетах: фортепіанному та органному.
Ноги органіста мають стати руками
– Які фізичні особливості повинен мати органіст, адже грає він не тільки руками, а й ногами?
– Великих фізичних зусиль тут докладати не потрібно. Але, окрім музичних здібностей, треба ще мати дуже добру координацію рухів. Під час гри органіст робить дещо неприродні речі – всі чотири кінцівки одночасно виконують абсолютно різні рухи. Коли я вперше доторкнулася до клавіш і педалей органу, взяла перший акорд і не могла наслухатись багатством його звучання, неможливо було грати далі. Лише через декілька років з’явилося дивне відчуття свободи: раптом здалося, що мої ноги – це насправді ще дві руки.
– Скільки часу повинен проводити музикант наодинці зі своїм інструментом для підтримки гарної форми?
– Під час концертів, коли програма вже готова, декілька годин щоденно, а під час вивчення нових творів – 4-5 годин.
Орган не захотів виконувати "Мурку"
– Чи правда, що між органістом і органом повинні бути особливі, майже міжлюдські стосунки?
– Можливо, це моє особисте враження, але я сприймаю його, як живу істоту і знаю точно, що орган одних виконавців сприймає добре, а інших – ні. Він може поводитися зовсім несподівано. Якось до залу зайшов один чоловік і зухвало почав вимагати зіграти йому на органі "Мурку". Я намагалась пояснити, що цей жанр більш доречний у ресторані, але марно. Після перших звуків електричний двигун органу самостійно вимкнувся і навідріз відмовився допомагати мені виконувати невластиву для нього музику.
– А як орган сприймає музику, написану для нього сучасними композиторами?
– І органу, і публіці сучасна музика подобається, якщо вона якісна і талановита. У нас звучать багато сучасних авторів, зокрема й українських. Майже на кожному своєму концерті я виконую органні твори Миколи Колесси, Лесі Дичко, а з Віктором Гончаренком познайомила вже, мабуть, половину Європи.
– Який спогад для вас найцінніший після гастрольних турне, і що ви будете згадувати про цьогорічний концертний сезон?
– Колись я отримала приватне запрошення від туристів із Франції, які почули мене у Чернівцях, відвідати Париж. Про те, щоби побачити Нотр Дам, я навіть не могла і мріяти. А найбільш цікавим концертом цього сезону був спільний проект Бернда Бьоттхера і Центру буковинознавства "Бог є любов". Цікавою також була музична медитація на слайдах Марка Шагала у Соборі Св.Стефана у Майнці під керуванням Стівена Гарлінга. Подібні експерименти я спостерігала лише у Європі. Таке незвичайне поєднання органу, ударних, живопису і Біблійного слова дає невичерпні можливості для самовираження і розширює межі сприйняття. Мені дуже шкода, що місцева преса (на відміну від західної) досить мляво реагує на проведення у Чернівцях подібних заходів. Коли людина прочитає у газеті гарну рецензію на цікавий концерт, то наступного разу буде уважно вивчати афіші й анонси, щоби не пропустити чогось важливого.
Виконували тріо разом із котом
– Яка публіка краще сприймає органну музику – місцева чи зарубіжна?
– В усіх католицьких країнах традиційно орган є популярним інструментом, і слухачі добре підготовлені. Туди я везу, як правило, складні в усіх відношеннях програми. У нас же частіше просять виконати твори більш відомі та популярні. Загалом ніколи не можна передбачити, яким буде зал. Іноді звуки відбиваються від нього, як від каменю. Ти можеш грати добре, як ніколи, а реакції не буде. А іноді посеред концерту відчуваєш спиною – стало легше грати, з’явився контакт. Вже років десять ми проводимо тематичні концерти для школярів. Спочатку думали, що така музика для них занадто складна, але, коли я починаю пояснювати, про що йдеться... Наприклад, цьогорічна тема "Ave Maria" дуже добре сприймалася дітьми, зокрема сиротами, для яких слово "мама" має особливий зміст. І надзвичайно приємно, коли найменші зі слухачів упізнають і вітаються зі мною на вулицях, а потім приводять вже на дорослі концерти своїх батьків і друзів.
– Атмосфера соборів, де зазвичай звучить орган, надихає на серйозні роздуми і викликає глибокі почуття. Чи трапляються у вашій практиці кумедні ситуації?
– Є у нас палкий шанувальник, який особливо любить відвідувати дитячі концерти – кіт. Він тихесенько вмощується в останньому ряду і уважно слухає. Під час останнього концерту, коли публіка почала вимагати "біс", він вийшов на сцену і почав голосно нявкати. Довелося нам зі співачкою виконати тріо разом із котом. Весело було всім.