У середу, 2 серпня, закінчився термін, встановлений Конституцією, коли Президент України Віктор Ющенко мав або затвердити запропоновану Верховною Радою кандидатуру прем’єр-міністра, або розпустити парламент. Жодних рішень прийнято так і не було. І це незважаючи на те, що вже тиждень в країні триває круглий стіл, де політики намагаються досягти компромісу. А у вівторок Ющенко понад сім годин поспіль проводив консультації з Януковичем.
За словами прес-секретаря Президента Ірини Геращенко, поки що не вдалося зняти розбіжності у деяких статтях Універсалу, що стосуються євроатлантичної інтеграції, статусу російської мови і конституційної реформи.
Який вихід кращий із ситуації: розпуск парламенту чи пошук компромісу? Коментують чернівецькі політологи.
Ігор Буркут, політолог, кандидат історичних наук: "Ситуація свідомо чи несвідомо заведена в глухий кут. Найбільш вірогідними є два варіанти розвитку подій.
Перший – це розпуск Верховної Ради. Проте вибори, що відбудуться через два місяці, навряд чи кардинально змінять ситуацію. Хіба що новий блок Партії регіонів, КПУ і СПУ отримає понад 50% голосів виборців і без жодних проблем сформує свій уряд.
Другий – долучення "Нашої України" до так званої антикризової коаліції. Але через це "Наша Україна" остаточно втратить громадську підтримку, а її колишні прихильники значною мірою перейдуть до лав симпатиків БЮТ.
У будь-якому випадку ці варіанти остаточно нічого не вирішать. Нового Майдану найближчим часом не варто очікувати. Адже довіра до політиків у суспільстві наближається до нуля".
Ігор Мельничук, політолог, викладач ЧНУ: "Перше, що треба зробити, для виходу з політичної кризи – затвердити склад Конституційного Суду, який би міг дати тлумачення тих ситуацій, що викликають протистояння і унеможливлюють компроміс.
Друге, на мою думку, – парламентсько-президентська форма правління на сучасному етапі для України є неприйнятною. Тому необхідно переглянути раніше прийняті щодо цього рішення. На перехідному етапі свого розвитку Україна повинна залишатися президентсько-парламентською республікою, де глава держави – президент – має вирішальний вплив на формування влади. Адже, коли нам говорили про переваги парламентської форми правління і про те, що в Європі більшість країн є парламентськими республіками, ніхто не згадував інший бік медалі. Приміром, зміну по два-три рази на рік урядів у тій же Італії. Чому нам поки що не підходить парламентсько-президентська форма правління? Тому, що в Україні немає в політологічному розумінні таких партій, як у тій же Європі. Якщо там сформовані за ідеологічним принципом партії здатні поступатися принципами і знаходити компроміс, то у нас таких партій немає. Є політичні формування специфічної кланової організації. А вони не здатні йти на копроміси.
