– Початковий варіант монастиря закладено ще у XVII-XVIII століттях, – розповів доцент кафедри етнології, античної та середньовічної історії ЧНУ Богдан БОДНАРЮК. – Храм було відтворено і перебудовано наприкінці XVIII століття. Від самого початку він виник як чоловічий монастир і є одним з найстаровинніших на Буковині.
Територія навколо монастиря називалася Кут Гореча і вважалася приміською територією. У XVI-XVII століттях, коли Буковина входила до складу Молдови, у грамотах молдавських воєвод згадувалася земля на Горечі та монастир на Горечі.
На початку жовтня 1823 року про церкву на Горечі дізнався російський цар Олександр І, який зустрічався тоді з австрійським цісарем Францом І, – каже Богдан Боднарюк. – Поблизу Горечі на царя напали собаки паламаря. Олександр змушений був оборонятися дрючком, який вийняв з огорожі. За легендою, дрючок той потім ще довго зберігали у церкві як реліквію. Закінчилася пригода щасливо: цар пожертвував храму 50 золотих дукатів. (В. Чорней)
Довідка
Науковець Ірина Пустиннікова у книзі "Чернівці для небайдужих" пише, що вперше про Горечу згадано у першій половині XVII століття. Великий капітан Чернівців і Кіцманя М. Замір подарував 1746 року місцевому монастирю "луг, званий Горечем". А про саму обитель над Прутом поблизу Чернівців згадка є ще раніше – 1773 року. Колись тут був печерний скит. Та було то так давно, що вже в XIX столітті люди вважали цю місцину розбійницьким лігвом. Територія приглянулася єпископові Антонію Радовецькому для монастиря. Невдовзі поблизу виникло поселення з трохи дивною назвою Люди Гореча.
Саме тут 1765-1767 років збудовано першу кам’яну споруду Чернівців – Вознесенський храм у модному на той час стилі бароко. Інтер’єр церкви має спільні риси з молдавськими культовими спорудами. А дерев’яна дзвіниця нагадує подібні будівлі Галичини та Прикарпаття. Стіни храму вкривають фрески XVIII століття. Відразу над входом – зображення Страшного Суду. За колонами з різьбленими капітелями відкривається розкішний бароковий іконостас.
