За стипендії у 120 гривень багатьом чернівецьким студентам влітку не довелося полежати на пляжах. Як стверджують мої співрозмовники – студенти вміють працювати, але не завжди їм за роботу відповідно платять. "При слові "кур’єр" – здригаюся"
Олександр, студент другого курсу ЧНУ, влітку працював кур’єром. За його словами, почалося все з того, що знайома запропонувала роботу, мовляв, заробіток буде непоганий. Та робота виявилася нелегкою. Від 08.00 до 19.00 з величезною сумкою потрібно було оббігати півміста.
– Побачивши першого дня, скільки кореспонденції потрібно рознести, я жахнувся, тим паче, що мій маршрут був одним з найважчих. Набігавшись весь день, я ледве прийшов додому. Та найгірше було те, що жодного задоволення від своєї роботи я не отримував. Навпаки, було навіть образливо, що, непогано володіючи англійською мовою та комп’ютером, змушений розносити газети. Та й взагалі, роботу згадую, як страшний сон, а при слові "кур’єр" – здригаюся, – ділиться своїми враженнями Олександр.
"Професійним рознощиком газет" наш герой не став. Уже через місяць він з полегшенням покинув роботу. Коли справа дійшла до зарплати, виявилося, що оклад кур’єра залежить від виконаної роботи, тобто від доставки. На свій перший у житті заробіток Олександрові довелося чекати довго. Тільки нещодавно йому виплатили аванс в сумі 102 гривні, друга ж половина зарплати буде наступного місяця.
"Павучок заліз
у штанці – ми танцюєм "Дикі танці"
Студентка-четвертокурсниця Оксана ВАТАМАНЮК влітку працювала вихователем у таборі "Зелені пагорби", що у селі Виженка Вижницького району. До її обов’язків входило не тільки доглядати за дітками, а й організовувати розважальні програми. Наприклад, у кожному загоні мав бути девіз та "кричалка", тож доводилося вигадувати репліки на кшталт "Павучок заліз у штанці – ми танцюєм "Дикі танці" (девіз загону "Павучки"). Окрім цього, вихователі організовували відпочивальникам екскурсії, походи, різноманітні заходи ("Міс табору", "Містер табору", "Кохання з першого погляду").
– Я працювала з дітками 9-12 років. Переважно вони з Чернівецької області, хоча були дівчатка з Донецької області та Києва. Для заохочення кращим загонам платили табірні гроші – орлани, за які потім можна було "викупити" собі, наприклад, сонну годину, – розповідає Оксана.
За зароблені гроші Оксана мріяла купити мобільний телефон, та не склалося. Проте роботою у таборі дівчина залишилася задоволеною і хоче знову поїхати туди наступного року.
Продавці на базарі мріють про принців на білому коні
Робочий день студентки Інни БРОННИКОВОЇ тривав 12 годин. Вона працювала продавцем на сувенірному базарі у місті Яремча. Вже на другий день роботи на ринок приїхав Президент Віктор Ющенко скуповувати старовинні речі.
– Ющенко навіть сказав мені "Доброго дня!" Він дуже часто приїжджав до нас. Пощастило мені бачити й дружину міністра Євгена Червоненка. Та найбільше запам’яталися охоронці Президента України – такі красені! Доки Віктор Андрійович розглядав сувеніри, вони почали підморгувати нам, – ділиться враженнями Інна.
Заробіток студентки залежав від вторгованої суми (10 відсотків). Найбільше Інна заробила, коли вторгувала 2500 гривень, – 250 гривень за день. Звичайно, траплялися і дні, коли продавала товару лише на 6 гривень. Було і чимало курйозів на базарі. Наприклад, моя співрозмовниця згадала історію про свою подругу-продавщицю, яка, відмовляючи настирливому залицяльникові, пояснила йому, що чекає принца на білому коні. Яке ж було її здивування, коли "тепленький" принц приїхав на білому коні, ледь не розігнавши весь базар.
З початком навчального року Інна намагатиметься поєднати навчання і роботу – торгувати буде у вихідні, тому що "хоча і важко, але надзвичайно цікаво, та й копійка своя".
