Спостерігаю, як багато людей сьогодні говорить про медіаграмотність. Іноді, щоправда, бачу, як вони саме слово "медіаграмотність" пишуть із помилкою. Але зараз про інше. Що ж воно таке, ота медіаграмотність? Це не про якісь складні терміни. Це про щоденне вміння ставити собі прості запитання: хто це сказав? навіщо? чи не маніпулюють мною зараз? Це вміння не вестися на заголовки, які лякають, не кидатися поширювати перше-ліпше повідомлення, навіть якщо це, на перший погляд, дуже соціально важливо. Медіаграмотність – це звичка опрацьовувати інформацію вдумливо.
Треба віддати належне, вороги, які прагнуть нами маніпулювати, дуже вигадливі. В анонімних телеграм-каналах, на сторінках фейсбуку часто розміщують тексти без посилань на джерело, що має змусити замислитися про її правдивість: як-от інформація від нібито "бійця з фронту" чи так званого експерта з казна-якими регаліями. До речі, іноді фейкомети використовують у своїх інтересах навіть відомі імена. Пам’ятаю, як інтернетом блукала картинка із несправжніми віршами Шевченка. Перший вкид цієї картинки відбувся через спільноту "Соломія Українець" у фейсбуці. У Центрі протидії дезінформації звинувачують її авторів у поширенні фейків і рашистських наративів. Проте цю картинку поширили тисячі українців, не задумуючись, кому це вигідно. Сторінку "Соломії Українець" викрили понад рік тому. Здавалося б, з одним фейком покінчено. Але ж ні. На неї сьогодні підписано 1,2 млн читачів. Там і далі публікують дописи, на кшталт "Ніхто не привітає цього бійця з днем народження" із зображеннями, згенерованими штучним інтелектом…
Чому ми так легко віримо в усе, що бачимо в стрічці соцмережі чи телеграм-каналу? Бо наші емоції — це те, на чому грають найчастіше. Нас лякають, обурюють, зворушують, аби тільки ми не думали. А просто натискали: "вподобати", "поширити", "прокоментувати", іноді навіть не читаючи далі заголовка. Але ми ж не кнопки. Ми люди, які можуть аналізувати. І ми маємо це робити. Не для когось, а для себе. Бо в епоху війни, яка триває на різних полях, зокрема й на інформаційному, медіаграмотність — це вже не просто корисна навичка. Це елемент виживання. Треба просто навчися питати: звідки ця інформація? Хто її поширив? Чи є ще джерела? І не треба соромитися сумніватися. Бо сумнів — це нині частіше не слабкість, а захист.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
