Від важкої хвороби врятувала віра у себе

"У житті не буває випадкових ситуацій. Кожному даються випробовування по силі. Вони – як урок, як навчання", – стверджує тепер мешканка села Замулинців Коломийського району Галина Бритвак, яка у 37 років дізналася про діагноз, що звучав, як вирок.

Лікарі відправили додому помирати

Усе почалося 15 років тому.

Життя Галини Бритвак рухалося звичайною провінційною колією. Був чоловік, разом з яким Галина виховувала сина й доньку. Була робота в школі: жінка свого часу здобула філологічну освіту в Чернівецькому університеті. Можливо, й мріяла розпорядитися своїм життям дещо інакше, зачаїлися ж у душі нереалізовані прагнення і бажання. Однак, як склалася доля, так і котилося все розмірено. Кардинальних змін ніхто не передбачав…

Страшний діагноз "рак" перевернув життя шкереберть, вивів на стежку фізичних і моральних страждань. Але Галина Бритвак – одна з не багатьох, хто після всіх випробувань сказав: "Я щаслива".

Звичайно, усвідомлення того, що життя – це диво, прийшло не відразу. Не того дня, коли 37-літня жінка помітила на своїй лівій руці пухлину розміром зі сливу. Після обстеження коломийські лікарі направили пані Галину до Івано-Франківська, а звідти – до Києва. Усе трапилося швидко, протягом тижня. Регіональні онкологи не наважилися робити операцію, усе ж таки пухлина на м’язі, а жінка молода. Остаточний діагноз поставили столичні медики: "агресивний фібромокістоз, саркоматозний варіант". Ця форма хвороби трапляється раз на тисячу випадків. Діагноз складний і часто смертельний. Протягом трьох років Галина Бритвак перенесла потужні дози опромінення, їй зробили три операції в Київському науково-дослідному інституті онкології і радіології. Вчетверте оперувати відмовилися. Лікарі хворим не кажуть усієї правди, та мабуть, жінку просто відправили додому вмирати.

Саме тоді пані Галину покинув чоловік, замість допомоги й підтримки він грюкнув дверима, наговоривши немало образливих речей.

– Мама померла, коли я вчилася в сьомому класі, – розповідає Галина, – тато одружився вдруге. Тому, коли я вийшла заміж, чоловік заповнив порожнечу, став мені і татом, і мамою. А коли він пішов з дому, то з-під мене ніби стілець вибили, позбавили опори.

Життя обвалилося, перетворившись на суцільну чорну пляму. Тільки зневіра, страх, образа на весь світ… Якою ж неймовірною вродженою силою духу треба володіти, щоб на таких життєвих поворотах продовжувати боротися за щастя жити?

За хатою щось грюкнуло, а зранку прокинулася іншою людиною

Галина Бритвак звернулася до нетрадиційної медицини. Вона питала поради в багатьох ворожок і цілителів. Та все намарне.

– Не пам’ятаю вже в якому селі то було, – продовжує розповідь Галина, — але я чекала своєї черги до ворожки. І тут до будинку під’їхала вантажівка з меблями. Люди почали перешіптуватися, що то невістка вигнала з хати сина ворожки. А я тоді себе запитала: "Якщо ця цілителька не може навести лад у своїй родині, то як вона може допомогти іншим?"

А наступний етап у житті пані Галини став переломним. Одного разу подруга запропонувала їй піти разом до церкви. Колись затята атеїстка Галина Бритвак у храмі Божому просто розридалася. Сльози котилися її обличчям увесь час, доки була в церкві. Відтоді жінка розпочала багато молитися, читати духовну літературу, відвідувати монастирі й інші святі місця. Робила це не від безвиході, а від щирого бажання. Поволі їй ставало легше, зникала образа на весь світ. А якось, коли була в монастирі в Сторожинецькому районі, їй порадили читати псалми при запалених освячених свічках.

Повернувшись з подорожі, пізно ввечері жінка зробила все, як сказали. Вона читала, як раптом поруч з нею щось гучно грюкнуло. Галина не обернулася, продовжувала молитися. Грюкнуло вдруге десь за хатою, а втретє – вже зовсім далеко.

– Можливо, це якась містика, не знаю, – розводить руками Галина, – але зранку я прокинулася зовсім іншою людиною. Поступово прийняла вищу волю, припинила висувати до всіх претензії, носити в серці образу, злість і заздрість. Збагнула, що повинна радіти кожному прожитому земному дню.

"Мабуть, є професор вищий за вас"

А коли за рік Галина Бритвак приїхала на консультацію до Києва, то професор, побачивши на порозі кабінету свою пацієнтку, машинально зробив кілька кроків назад, сів і не зміг вимовити жодного слова. З такою хворобою, після "кінської" дози опромінення, вона не просто жива, вона посміхається? Жінці зробили рентгенівський знімок, який засвідчив, що пухлина зникла. Лікарі не повірили. Знімок зробили вдруге, результат підтвердився. Досвідчений професор не міг надивуватися і запитував: "Що ти робила?" – "Мабуть, є професор вищий за вас", – посміхалася у відповідь.

Галина Бритвак почала жити так, як давно мріяла. Вона має багато друзів. Підростають на радість бабусі дві онучки. Жінка не тримає зла на колишнього чоловіка, навіть два роки тому разом робили весілля синові. Вона любить тварин, пестить вдома двох собачок пекінесів. Любить вишивати, сама складає візерунки.

А ще з юності Галина мала бажання писати. Тепер мрію реалізовує і отримує від цього велике задоволення. Цього року вийшла з друку книжка Галини Бритвак для дітей. А трохи раніше побачили світ видання "Народитися знову" і "Чому люди бояться жити?", в яких авторка ділиться думками і висновками з власного досвіду.

Галина під час розмови постійно посміхається, навіть оповідаючи про найважчі моменти свого життя. Вона каже, що в житті треба завжди робити те, до чого є хист, про що мрієш. Припускає, що їй доля дала всі ті випробування, оскільки вона раніше не жила так, як хотіла. Заздрість вважає дурницею, яка заважає людям подивитися на себе з кращого боку. Так само стають на заваді до щастя наші надмірні претензії до навколишнього світу. Ми отримуємо те, що заслужили, а вчинене зло неодмінно повернеться бумерангом. Тільки добром можна зробити добро собі, в іншому разі, коли чекаєш за свій вчинок подяки, то це вже просто бартер. Мета життя – це любов. І в кожного свій шлях до неї. Про це й говорила більшу частину нашої розмови Галина Бритвак.

Вона з непідкупною щирістю стверджує, що збирається жити довго. Ця жінка знає, як їй жити в гармонії з собою, вона не бачить поганого. Любить свою родину, людей і весь світ. Вона – щаслива.