У суспільстві споживання, яке сформувалося на Заході ще в 60-ті роки минулого століття, ми лише почали жити. Тому з радістю проголосили володіння речами синонімом щастя, пояснює психолог Наталя Дятко. З усіх боків на нас напосілася реклама в різних формах, яка стверджує: діти повинні мати все, а батьки зобов’язані це їм забезпечити. Водночас сьогоднішні дорослі – це вчорашні діти, які не мали таких різноманітних і цікавих речей у величезній кількості. Тобто, ми сьогодні "задаровуємо" дітей іще й від підсвідомого страху перед бідністю, яку пережили самі. Ще один аспект – почуття провини. Сучасні батьки, які багато заробляють, зазвичай іще й багато працюють, а значить, рідко бувають вдома і не мають часу на спілкування з дітьми. Значно легше "відкупитися" від дитини черговою іграшкою, ніж після важкого дня погратися з нею.Але надмір подарунків – небезпечна річ для психології дитини. Часто діти починають "вимірювати" любов дорослих кількістю чи навіть ціною подарунків. І просто-таки не помічають того, хто "насмілився" провідати їх без подарунка. "Задарованим" дітям постійно потрібні нові матеріальні докази любові, виникає психологічна залежність, без подарунків дитина сумує, марніє, дратується.
Що робити?
Насамперед тренувати свої почуття. Як би не хотілося потішити дитину черговою іграшкою, стримуйте себе. Пам’ятайте: без святкового приводу, без радісного очікування подарунки приноситимуть дитині дедалі менше задоволення. Намагайтеся купувати лише те, про що дитина справді мріє, а не те, що вам подобається. Однак дайте малюкові час помріяти.
