Як і скрізь, у Чернівцях сто років тому були сором’язливі і безсоромні жебраки, непрофесійні і такі, котрі сприймали жебрацтво, як свою професію. Безперечно, були і такі, які досягали у демонструванні злиднів таких успіхів, що почувалися набагато краще за тих, хто намагався утриматися на плаву завдяки чесній праці, – згадував відомий австрійський письменник, уродженець Чернівців Георг Дроздовський у своїй книзі "Тоді в Чернівцях і довкола". Подавали їм чернівчани охоче, а зухвальство чи нахабство жебраків сприймали винятково з гумором. Був, наприклад, бідний, який увесь час чіплявся до перехожих із проханням пригостити його цигаркою. Коли ж шановний пан відповідав, що не палить, прохач обурено казав: "Можна, зрештою, й купити! Трафік (кіоск, де продавали цигарки, – прим. ред.) – навпроти!" Після цього геть паралізований пан приречено йшов за цигарками.
Інший якось звернувся до Георга Дроздовського з такими красномовними словами: "Ви, безперечно, вже бували в кіно, пане докторе? Як ні? Такий вишуканий пан! А я? Ще ніколи мені не доводилося бачити нічого подібного, щоб я так жив? Чи не були б ви такі добрі дати мені якийсь гріш, аби я також міг подивитися, як там картинки рухаються!" Коли ж пан Георг висловив готовність купити йому квиток, жебрак відхилив пропозицію. Мовляв, у нього немає часу, йому потрібно сьогодні ще багато чого зробити... Одне слово, йшлося про готівку.
Та перевершив усіх жебраків Чернівців інший оригінал.
Володимир Залозецький (відомий вчений, провідник українців Буковини) ще у юні роки якось почав упадати за чарівною дамою, і однієї зимової днини вони гуляли в чернівецькому "Фольксгартені" (парку). На деревах звабливо виблискував іній, під ногами хрустів сніг – такий собі рай на землі.
Коли ж вони підійшли до одного з виходів парку, то натрапили на жебрака, який дрижав від холоду, цокотів зубами і, здавалося, навіть ребрами, ледь прикритими старою одежею. І тоді дама дещо іронічно, з глумливою посмішкою мовила: "Зараз Ви маєте змогу практично довести свої соціальні погляди, пане докторе!" Володимир Залозецький вагався тільку якусь мить. Швидко скинувши свою шубу, простягнув її жебракові – двічі святий Мартін, котрий подарував, за легендою, лише половину свого плаща. Після чого вони поквапилися додому, трохи енергійніше, бо вже без шуби...
Через два дні В. Залозецький знову проходив повз те місце, де він зустрів жебрака, і той знову стояв у своєму ганчір’ї і тремтів від холоду.
Тут Володимир не стримався і гнівно вигукнув: "Чоловіче, я ж тобі подарував шубу – чому ти не носиш її?"
У відповідь жебрак тільки жалісно знизав плечима: "Не пасує!"
"Буковина 1918-1940 рр.: зовнішні впливи та внутрішній розвиток (Матеріали і документи)" (Науково-дослідний центр буковинознавства при ЧНУ ім. Ю.Федьковича, Чернівці, Зелена Буковина, 2005)
У книзі, яку впорядкував та редагував Сергій Осачук, розглядається історія Буковини міжвоєнної доби 1918-1940 рр., період її входження до Великої Румунії. Автори (Володимир Фісанов, Ігор Буркут, Ігор Піддубний, Сергій Осачук, Петро Рихло) зробили спробу дослідити внутрішні тенденції розвитку різних етнічних громад краю, їхні стосунки. Уперше розглядаються зовнішньополітичні чинники впливу на стосунки в краї. Також уперше вводяться в науковий обіг нові документальні джерела із зовнішньополітичних відомств Німеччини та Австрії.
Книга буде цікавою як для спеціалістів, так і для нефахівців. Спеціалісти знайдуть там унікальні факти румунської доби, а інші можуть із приємністю розважитися, розглядаючи старі фотографії чернівчан, на яких вони попивають вино й співають пісень під гітару. Напевно, про кохання…
