«Стріляють і в качок, і в лебедів...»

У суботу сотні мисливців розійдуться угіддями у пошуках диких качок та іншої птиці, якої на Буковині ще вистачає.

Якщо для людей зі зброєю початок сезону полювання – справжня радість, то для жителя Кельменеччини 64-річного пенсіонера Андрія Білобрицького – неспокій та обурення.

- На території Оселівської сільради вже вісім років орендую ставки – водне дзеркало становить 7,5 гектара, – розповідає чоловік. – І весь цей час воюю з мисливцями, які стріляють у мене над головою, винищуючи пернату дичину. Річ у тому, що тут пролягає найкоротший шлях між Прутом і Дністром, ось птахи й зупиняються у місцевих зарослях, гаях і очеретах. Якось зупинилися з 50 диких голубів, які полюбляли пити воду з тутешнього джерела. Але нагодилися мисливці й постріляли їх – знайшов лише обсмикане пір’я, викинуте в ящик. Сідають тут і лебеді, іноді навіть ночують на водному плесі. Але і вони стають здобиччю мисливців. Якщо раніше у цій місцині було до 50 диких качок, то нині лише один молодняк залишився. Зрозуміло, що з відкриттям сезону полювання їх ніхто не пожалкує. Що ж тоді залишиться на наступний рік? Мешкаючи біля ставу, я утримував свійських качок, які подружилися з дикими, тобто здичіли. А потім зникли: пішли на обід мисливцям. А останні відпочивають із розмахом – горілкою та дичиною. Щоб їх віднадити, я виготовив знак із написом "Полювання заборонено". Не допомогло: його вирвали з корінням. Я неодноразово сварився з мисливцями, одного разу навіть до бійки дійшло. Звертався і в міліцію, і в прокуратуру, але марно, бо нині ніхто нікого не боїться. Мисливці мені кажуть: "Ми не чіпаємо ні твоєї води, ні твоєї риби, а в плавнях маємо право полювати!" Що це за право таке, коли б’ють усе, що літає. Який закон регламентує це варварство? Як на мене, слід накласти мораторій на будь-яке полювання хоча б на три роки, інакше невдовзі у нас не буде дичини.

- Ні флору, ні фауну ніхто в приватну власність не взяв, тому мисливці мають право полювати в усіх угіддях, де водиться перната дичина, – каже Валерій Хохуляк, голова Кельменецької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок. – Інша річ, коли вони знищують ті види птиці, які заборонені для добування. Згідно із законом, полювати можна на 25 видів пернатої дичини, скажімо, на качку, лиску, диких голубів. Якщо підстрелили лебедя, треба негайно повідомити про це правоохоронців, екологічні служби чи товариство мисливців і рибалок. Зловмисників серйозно покарають.

- Орендарі ставків не повинні перешкоджати мисливцям, якщо останні мають відповідні документи на право полювання та здійснюють полювання у дозволені законом терміни, – каже Василь Гав’юк, завідувач сектору мисливства обласного управління лісового господарства та мисливства. – А протиправне полювання таких заборонених до відстрілу птахів, як, скажімо, лебідь чи бугай, карають штрафом від 1020 до 2040 гривень, не кажучи про моральний бік. Орендарі ставків настільки "облагородили" водойми, що диким качкам ніде гніздитися. Бо вирубують чи випалюють очерет. І це серйозна проблема для відтворення пернатої дичини.
Василь Гринюк

Думка

"Заборонити полювання можна, але практично це важко"
Ігор Скільський, вчений-орнітолог, кандидат біологічних наук:

– Причина такого явища – у низькій екологічній культурі нашого населення. Теоретично заборонити полювання можна, але практично це зробити важко. Бо можновладці мають власні мисливські угіддя, різні грошовиті "крутелики" накупували дорогої зброїй полюють, де захочуть. Полювати можна і треба, але тільки тоді, коли держава чи відповідні структури вкладатимуть у розвиток мисливської галузі відповідні кошти, як це роблять у цивілізованих країнах. У нас же порушують відповідне законодавство навіть у заказниках та національних парках, де є охорона й належна інфраструктура. Зрештою, є органи й відповідальні люди, які повинні стежити за тим, хто і де полює. Але й це наразі не дає позитивного результату.