Мистецтвознавець Тетяна Дугаєва все життя присвятила вивченню творчості буковинських митців – відомих і невідомих. Нині проживає з чоловіком у польському місті Жешув. Але продовжує збирати матеріали про мистецтво й культуру Буковини. Ми зв’язалися з нею через Інтернет. Тетяна Ігорівна люб’язно погодилася відповісти на запитання кореспондента "МБ".

Досліджувала автора панно на художньому музеї

– Пані Тетяно, не сумуєте за Чернівцями?

–Дуже тужу за Чернівцями, особливо за художнім музеєм, в якому не закінчила ще багато справ... Але моя доля наполегливо кличе мене у мандри: я поїхала за своїм чоловіком, який працює в Польщі.

– Майже десять років ви були директором обласного художнього музею. Які найцікавіші матеріали вдалося зібрати?

– Насамперед ми віднайшли та врятували пошкоджені ікони, хоругви й предмети релігійного мистецтва, які валялися на дзвіницях та горищах. Нам допомагали священики та церковні старости. Таким чином зібрали унікальну колекцію буковинських хатніх образів початку ХХ століття та збірку рідкісних ікон ХVII-XIX століть. Найцікавіші з них вдалося відреставрувати.

– Ви досліджували панно на фасаді художнього музею…

– Мені було цікаво дізнатися, хто творець такого унікального панно. Я уважно оглянула фасад і побачила напис
"J. Lan(?)" Останню літеру важко прочитати. Тоді я почала міркувати над можливим прізвищем митця початку ХХ століття, який міг бути ймовірним автором. Варіантів було декілька: Lano, Lang, Lanc. Завдяки тривалій і копіткій роботі дійшла висновку, що маю підстави зупинитися на прізвищі австрійського художника того часу, який займався настінними розписами та мав досвід художника-монументаліста. Він навчався у Віденській академії мистецтв одночасно з архітектором цієї споруди Губертом Гесснером. Його ім’я Joseph Adolf Lang (1873-1936). Отож останньою літерою у прізвищі, що опинилася під планкою, може бути "G". Відтак я зрозуміла, що можу запропонувати ім’я "J. Lang" як версію. Тепер залишається дочекатися, коли спеціалісти з архітектури відхилять цю планку і відкриють нам справжнє ім’я творця панно.

Відомий американський художник народився у Чернівцях

– 2008 року ви видали книгу "Таланти Чернівців" – про маловідомих та невідомих митців, які реалізували себе в інших країнах. Де шукали матеріали?

– Основне джерело у цій пошуковій роботі – Інтернет. Адже вже майже шість років я не працюю у художньому музеї і в Чернівцях буваю лише зрідка. Вдалося багато дізнатися про відомих вже митців, які жили і працювали у Чернівцях у ХІХ – на початку ХХ століть і яких доля закинула в інші міста та країни.

– Чи продовжуєте досліджувати творчість невідомих чернівецьких митців?

– Звичайно, продовжую працювати в цьому напрямку, знаходити багато нових фактів про мистецтво Чернівців минулих часів. Останнім часом у моєму архіві з’явилося декілька таких творів. Серед них, наприклад, робота Миколи Івасюка "Від’їзд"" (1925), що з’явилася на аукціоні у Варшаві 2010 року, "Свято збору винограду" Альфреда Оффнера, плакат виставки "Кольори Буковини" Рудольфа Рибічки, який виїхав із Чернівців 1937 року.
Нині працюю над декількома темами. Зокрема пишу статті про художників Чернівців до Енциклопедії сучасної України.

– Як вам вдалося відкрити чернівецького художника Володимира Івасюка?

– Інколи трапляється така цікава робота, що ввечері мрію швидше дочекатися ранку. Так було і цього разу. Якось на одному англомовному сайті мою увагу привернуло ім’я нашого уславленого композитора Володимира Івасюка. Спочатку вирішила, що там помилково згадують про нього як про живописця. А коли вчиталася, зрозуміла, що йдеться про американського митця на ім’я Vladimir Iwasiuk. Але була вже пізня ніч і працювати було несила. Я ледве дочекалася ранку. Знайшла анотацію автобіо­-графічної книги, автором якої був американський хірург з українським прізвищем Івасюк. У ній повідомлялося, що у книзі є спогади про батька автора – живописця Володимира Івасюка. В Інтернеті мені вдалося знайти адресу лікаря, його телефон і місце роботи. Гьоста Вернер Івасюк працює хірургом у Каліфорнії. Я зателефонувала йому. Так розпочалося наше знайомство. Вдалося відшукати деяку інформацію про митця на сайті художнього музею, що в американському місті Санта Паула, де мешкав художник Володимир Івасюк. А нещодавно я отримала з Америки чудовий альбом творів Володимира Івасюка. Це розкішне видання підготував його син до відкриття виставки творів митця, присвяченій 105-й річниці від дня його народження. А народився він і працював певний час, як виявилося, у Чернівцях.

– Ви також досліджували творчість відомої буковинської художниці Августи Кохановської. Що нового й цікавого виявили?

– Це була насправді цікава робота. Вдалося зокрема знайти інформацію про три її невідомі твори та їхні репродукції. Йдеться про акварелі "Палац єпископа" (зображення Резиденції буковинських митрополитів), "Вид на Краків" та "Вулиця в Лодзі", які було виставлено на продаж на аукціоні Сотбі. Я звернулася до співробітників аукціону у Лондоні з проханням вислати мені репродукції. Незабаром їх отримала. Принагідно зазначу, що у творі, названому у каталозі аукціону "Вулиця у Лодзі", зображено зовсім не Лодзь, а приміщення Земельної управи у Чернівцях – нині одного з корпусів Чернівецького університету.

З досьє "МБ"

Тетяна Дугаєва, мистецтвознавець.
 12 жовтня 1945 – народилася в Кіровограді.
 1968 – закінчила історичний факультет Львівського державного університету.
 1972-1977 – науковий співробітник Львівської картинної галереї.
 1978-1988 – директор виставкового залу в Чернівцях.
 1988-1995 – заступник директора Чернівецького художнього музею.
 1995-2004 – директор художнього музею.
 Стажувалася у Третяковській галереї, музеї образотворчих мистецтв імені Пушкіна.