Сотні парафіян та гостей із навколишніх сіл та Чернівців прибули у неділю вранці до Мамаївців Кіцманського району: місцевій Свято-Покровській церкві виповнилося 100 років. Біля храму віряни з хлібом-сіллю зустріли і Патріарха Київського і Всієї Руси-України Філарета, який прибув сюди з нагоди ювілею. Святійший також здійснив пастирський візит і в інші райони Буковини.
Церква була переповнена
– Дорогі браття і сестри, дорогі Мамаївці, вітаю вас зі 100-річчям побудови Покровського храму, – звернувся Патріарх до парафіян. – Водночас вітаю вас із перемогою у Другій світовій війні та Великій Вітчизняній, бо поруч із храмом знаходиться і пам’ятник воїнам, які поклали життя за визволення нашого народу, України від фашистів. Ми молимося постійно за упокоєння їхніх душ, бо вони загинули за нашу свободу. Тому те, про що вони подбали, ми повинні оберігати, як дар Божий. Радянський Союз розпався, а Україна постала. Це теж є дар Божий. І тепер нам треба це берегти і нікому не віддавати. Бо від цього залежатиме наше життя – чи рабське, чи свобідне. А українці, як ви знаєте, люблять свободу. І тому ми дуже щасливі та дякуємо Богу, що живемо у незалежній Україні. І будемо робити все, щоби зберегти цей дар Божий – нашу незалежність.
Святійший разом із великою кількістю священиків відправив святкове Богослужіння і дав пастирське благословення багатьом вірянам. Храм був переповнений, багато парафіян слухали службу Божу й на вулиці.
– Через те, що у двоюрідної сестри помер чоловік, я прийшла на відправу пізніше, – розповідає Марія Сташко. – Але більшість прихожан чекала на Філарета ще з самого ранку. Всі одягнулися в національне вбрання, бо сьогодні у нас свято – 100-річчя церкви.
Колись у дворі храму обідав Пилип Орлик
– Я недавно працюю головою церкви, – каже Григорій Лікар. – І про можливе свято сторіччя церкви дізнався теж не так давно. Але ми всією громадою прагнули знайти документи в архівах. Так і сталося. Я сам із Путили, у Мамаївцях мешкаю 36 років. Тому всієї історії церкви не знаю. Але мені відомо, що ще 18 років тому за цю церкву дуже боролися.
– Свято-Покровську церкву заснувало троє людей, – стверджує Віктор Якубович, правнук одного із засновників храму Івана Якубовича. – Мені це відомо з розповідей бабусі та найближчих родичів.
Після релігійної відправи святкування перенесли на сільський стадіон, де відбулися масові гуляння з феєрверком. Звісно, не обійшлося й без гостинного застілля.
– Історія свідчить, що у нашому селі у монастирському дворі з отцями обідав гетьман Пилип Орлик, а пізніше у Мамаївцях побував король Австро-Угорщини Фердинанд І, – розповідає отець Іван Чокалюк, настоятель Свято-Покровської церкви. – Йому сподобалися тутешні краї та мешканці у білому одязі. Ось і звелів він збудувати тут церкву-кам’яницю. Її спорудили, а 1910 року освятили. Монарх виділив кошти, а італійські майстри виготовили для нашого храму вітражі, частина яких є на культовій споруді й нині. Решту знищили атеїсти, коли храм 1962 року закрили та перетворили його на сільськогосподарський склад колгоспу. А нині церкву не впізнати завдяки прихожанам та підприємливим людям, таким, як Герой України Ярослав Швед, Віктор Лагодин, Іван Грозинський, яких за пожертви нагороджено орденами Володимира Великого.
Василь Гринюк
