«Щотижня збираємося всі у когось вдома або на природі»

Не завжди однокласники знаходять спільну мову. Особливо часто це трапляється у великих колективах, де є відразу кілька лідерів. Клас ділиться на групки, які іноді сваряться між собою. Як уникнути такої ситуації та зберегти злагоду між однокласниками? Порадами діляться учні 9-Б класу гімназії №4. Дев’ятикласники розуміють, що після закінчення цього навчального року багато з них не залишаться далі у гімназії. Тож і бережуть та цінують одне одного.

"Перемивання кісточок ми ігноруємо"

– Наш клас досить дружній, – стверджує Андрій ТИМОШЕНКО. – Всі однокласники одне одному допомагають, пояснюють незрозумілі теми. Це зараз особливо важливо, адже кожен хоче мати хороший атестат. Ми поважаємо одне одного і всіх добре сприймаємо. Якщо хтось у класі починає комусь "перемивати кісточки", більшість із нас ці розмови просто ігнорує. Адже кожна людина – особистість, і її потрібно поважати. Без друзів у класі мені було би дуже важко, вони й виручать, і підтримають. Один із моїх найближчих друзів у класі – Богдан. Якось ми з хлопцями після уроків грали у сніжки, я послизнувся і боляче вдарився коліном у бордюр. Богдан хутко збігав до аптеки, купив усе необхідне і забинтував мені ногу.

– Ми захищаємо одне одного перед вчителями, ділимося їжею і навіть одягом, якщо потрібно, – додає Аня АНДРУСЯК. – Також щотижня збираємося класом у когось вдома або на природі. Причому запрошуємо усіх однокласників. І це нас дуже зближує.

"Колектив відповідає за кожного учня і навпаки"

Як зробити так, щоби клас був дружнім, знає і вчитель-методист англійської мови гімназії №4 Віра СКЛАДАН. Сім років вона була класним керівником одного класу. Свій 11-Б Віра Василівна згадує з гордістю і трішки із сумом – адже її учні вже закінчили школу.

– Коли стала класним керівником п’ятого класу, головним моїм завданням було створити дружній колектив, – каже Віра Василівна. – Звісно, всіляке траплялося. Лише в ідеалі буває так, що діти між собою не сваряться. Клас ділився на групки, як це завжди буває у великому колективі. Траплялися конфлікти через заздрощі, адже у класі – більше 20 дівчат, і кожна, зрозуміло, вважала себе найкращою.

Але ми вчилися поважати одне одного, довіряти. Недарма мій кабінет учні жартома назвали "кабінетом ДоВіри". Я пояснювала школярам: ми не можемо товаришувати з усіма, але кожен із нас повинен відповідати за колектив. Якщо провинився хтось один – отже, провинився увесь колектив. Клас повинен дбати про інтереси кожного учня, і, навпаки, кожен учень має дбати про інтереси усього класу.

– Учнів дуже зближувало те, що ми щороку кудись усім класом їздили, – пригадує вчителька. – Збиралися на Цецино, а якось у парку Федьковича, незважаючи на погану погоду, варили плов. Ми побували у Львові, Чехії, Угорщині, Австрії, Польщі.

Ці подорожі дуже допомогли учням зблизитися та краще пізнати одне одного. Адже саме у такі моменти можна відчути, чи вірна, надійна людина біля тебе. 
Галина МАРКІВ