Замість особняка купив власний літак

39-річний Дмитро Гливка працює топ-менеджером однієї з чернівецьких компаній. Проте основним захопленням у житті чоловіка стала авіація. Причому настільки сильним, що врешті Дмитро наскладав грошей і придбав… власний літак. Дводвигунний п’ятимісний літак L-200 2004 року випуску Дмитро купив чотири роки тому в чеській школі пілотів. Вартість таких літаків – від 200 тисяч євро. Середня швидкість літака – 270 кілометрів за годину, тож, скажімо, до Львова Дмитро дістається за 40 хвилин.

Година в небі обходиться
в 300 доларів

Дмитро завжди мріяв вступити до Військового льотного училища. Проте відбір пройти не вдалося.

– Тому, коли я дізнався, що у Львові є авіаційний клуб, одразу туди подався, – розповідає Дмитро. – Півроку вивчав теорію, а потім мені нарешті дозволили політати. ЯК-52 – перший літак, на якому я здійнявся в небо! У ті хвилини я відчував неймовірне щастя!

Відтоді я по-справжньому закохався в авіацію і протягом п’яти років щовихідних приїжджав до Львова на навчання. Врешті отримав ліцензію на керування дводвигунним літаком. А потім придбав сам літак… Виникло питання, де його тримати. На щастя, я дізнався, що на території міжнародного аеропорту "Чернівці" існує громадська організація "Крила Буковини". До неї належать такі самі, як і я, фанати авіації. У кількох із них також є власні літаки. Тож ми орендували для свого транспорту ангар. Збираємося там, коли є вільний час та гарна погода.

Чоловік зізнається – на своє захоплення він витрачає майже всі зароблені гроші. Адже з крилатим транспортом багато мороки. Через кожні 20 годин польоту потрібно пройти обслуговування. Година роботи майстра коштує півтори тисячі доларів. Окрім того, недешево обходиться і сам політ. 300 доларів – приблизно стільки коштує година перебування у небі. Сюди входить і вартість палива (один літр – один євро), і моторесурс техніки.

– Тому останні два роки, коли почалася криза, я літаю значно рідше, – каже Дмитро.
Чоловік визнає: за витрачені на літак гроші він міг би вже придбати собі будинок. Натомість разом із сім’єю мешкає на зйомній квартирі.

– Але дружина розуміє: нехай уже я краще витрачатиму гроші на літак, аніж на випивку та гулянки, – розмірковує чоловік. – І взагалі, в авіації не говорять про гроші, адже тут ідеться про життя.

Через чорну кішку політ відміняється

– Стати пілотом – однозначно мужнє рішення, – каже Дмитро. – Тут немає права на помилку. Нам ніхто не ввімкне, як у комп’ютерній грі, "почати заново". Під час польоту немає часу зупинитися і подумати. За хвилину в пілота – 160 точок огляду. На прийняття рішення не більше однієї-двох секунд. І це рішення завжди має бути правильним. Іншого варіанта не існує. Пригадую, якось сів у літак і так тішуся, що вже добре вмію ним керувати. Починаю знижуватися, а літак раптом набирає швидкість. За хвилину я весь спітнів. Але помилку все ж таки виправив.

Як виявилося, Дмитро – дуже забобонна людина. Перед польотом він ніколи не фотографується, не голиться. Якщо дорогу перебіжить чорна кішка – відмінить політ, а якщо перейшли дорогу з порожніми відрами – зачекає, доки перейдуть назад із повними.

– Літаки – це великі забавки для дорослих дядьків, – підсумовує Дмитро. – Мені авіація подобається тим, що тут немає межі досконалості. Скільки би ти не тренувався – завжди знайдеться щось таке, чого ще не вмієш. Наприклад, у мене мета – опанувати нічні польоти. Крім того, під час перебування в небі виробляється адреналін, і завдяки цьому пілоти виглядають молодшими і підтягнутими. А ще пілоти між собою розмовляють лише про літаки. Тут не почуєш розмов про жінок, машини, бізнес. І мені це подобається. Тут я відпочиваю душею і займаюся тією справою, якою живу…
Галина МАРКІВ