Останнім часом почастішали природні катаклізми на території області та Чернівців. Сильні зливи та повені, нестерпна спека, безперервні зсуви і навіть смерчі… Про причини стихійних лих та про те, як їм запобігти, розмовляємо з Богданом РІДУШЕМ, доцентом кафедри фізичної географії та раціонального природокористування географічного факультету Чернівецького національного університету.
Витоки води сприяють активізації зсувів – Пане Богдане, що зараз діється з кліматом? – Нічого особливого та надзвичайного в природі не відбувається. На Буковині завжди були такі природні катаклізми, як повені та зсуви, пов’язані з кліматичними циклами. Отож цьогорічні червневі та липневі стихії не є якимось винятком. Просто випадають аномальні роки, коли стаються повені та активізуються зсувні процеси. Подібне було у 1960-х роках. Тоді у Чернівцях активізувалися зсуви біля залізничного вокзалу. Сунулася і гора, на якій знаходиться університет, від вулиці 28 Червня у бік залізниці. Це спричинило великий переполох. Уряд виділив великі кошти на дренажний тунель, який облаштували під горою. У міській раді терміново створили управління протизсувних робіт. Та коли знизилася активність зсувних процесів, усі заспокоїлися. Управління ліквідували. Про протизсувні та протиповеневі заходи почали потрохи забувати. А зараз, коли активізувався зсув на вулиці Барбюса, знову вдарили на сполох. Заговорили про відновлення управління протизсувних робіт, про те, що потрібно проводити берегоукріплювальні роботи, прокладати дренажні системи. Хоча я переконаний: якщо зсув стабілізується, знову про все забудуть до наступної катастрофи.
– Чому посунулася вулиця Барбюса? – Ще за австрійських часів було відомо, що територія міста, де знаходиться вулиця Барбюса, сунеться. Взагалі сунеться весь правий берег річки Прут – від Коломиї до румунського кордону. Це зона контакту двох великих геологічних структур: Східноєвропейської платформи і Карпатської гірської країни.
До того ж, природі дуже "допомагає" безвідповідальна людська діяльність. До дощових вод додаються ще й витоки з водопроводів та каналізації. Відомо, що в Чернівцях втрачається до 60 відсотків побутової води. І це все йде у землю, знижуючи несучу здатність гірських порід. Звичайно, що грунт буде легше і швидше сповзати.
– Як зупинити цей зсув?– Потрібно терміново здійснювати схилоукріплювальні роботи та влаштовувати дренажі в районі вулиці Барбюса. Хоча це треба було робити, як мовиться, ще "позавчора". Інакше з часом почне сповзати не лише вулиця Барбюса, а й Сагайдачного та інші. По-науковому це явище називається регресією схилу. Зазвичай цей процес займає тисячі років. Але якщо його пришвидшать люди, він відбуватиметься значно швидше. Треба також ліквідувати втрати з водогонів і зробити дренажну систему, щоби відводити воду. Хоча після зсуву вулиці Одеської в цьому районі повинні були укріпити весь схил та здійснити необхідні дренажні заходи. Та, як потім сказали, не вистачило коштів. Загалом у Чернівцях налічується понад 60 зсувних ділянок загальною площею майже дві тисячі гектарів.
– Міський голова Микола Федорук дав завдання відшукати в архівах інформацію про австрійські дренажні системи. Ви про них щось чули?– Можливо, в архівах і збереглися карти деяких дренажних систем, що дренували круті схили. Хоча навряд чи вони перебувають у робочому стані. Напевно, всі вже зруйновані та не працюють. Я бачив залишки дренажної системи та цегляні колодязі австрійського періоду, які тягнулися від вулиці 28 Червня у напрямку залізничного вокзалу. За інформацією деяких старожилів, ще в 1950-х роках на вулиці Нікітіна функціонував басейн із заслінкою, що збирав дренажні води. Але згодом вони перестали працювати, і в 1960-х роках університетська гора почала зсуватися. Більше я ніде не зустрічав давніх дренажних систем.
Не будувати на зсувонебезпечних ділянках– Цього року після потужних злив та повеней посунулося також чимало буковинських сіл. З чим це пов’язано?– Ще у 1970-1980-х роках для багатьох населених пунктів краю, в т. ч. і для Чернівців, було складено карту зсувонебезпечних ділянок. Це робили для того, щоби заборонити тут безконтрольне самовільне будівництво. Це переважно стосується Прикарпатського регіону, який знаходиться між річкою Прут і Карпатами. Ця територія особливо зсувонебезпечна. Складається вона зі слабких глинистих порід із домішками піску, які сприяють насиченню водою глини. Звичайно, що такі грунти будуть сповзати. Найдешевший у матеріальному плані варіант – шукати для будівництва лише зсувобезпечні ділянки. Хоча не в кожному селі вони є. На території деяких сільрад уже немає "живого місця". Всі ділянки тут вважають зсувонебезпечними. Ми дійшли такого висновку після обстежень населених пунктів постраждалих районів. Найбільш зсувонебезпечні райони – Глибоцький, Сторожинецький, частина Вижницького, Кіцманського та Герцаївського. Тому при будівництві житла треба обов’язково звертатися до геологічних служб, враховувати їхні висновки та дотримуватися Державних будівельних норм.
До речі, багато буковинських сіл ще сто років тому мали розгалужену дренажну систему. Її треба було лише підтримувати у нормальному стані, а за необхідності – будувати нові. Але майже ніхто цього не робив.
Заборонити суцільне вирубування лісів – Чи впливає на активізацію зсувів безконтрольне вирубування лісів?– Безумовно. Це додатковий чинник, який підсилює природний, особливо під час сильних злив. Здавалося б, вирубали ліс, і рік-два нічого неприємного не відбувалося. А на третій випали екстремальні опади, як це було 2008-го чи цього року, – і вже повінь та зсуви. Прямого зв’язку ніби немає, але насправді він є. У цьому випадку спрацьовує, жартівливо кажучи, ефект "лисої голови". Тобто можна порівняти, як стікає вода з лисої та волосяної голів. Звісно, що в першому випадку вона стече швидше, ніж у другому. Це ж саме відбувається і з горами. Якщо там все вирубали, вода стрімко стікає вниз, концентрується в руслах річок і підвищує їхній рівень. Тоді як на залісненій території вода стікає поступово – протягом декількох днів або тижнів. Таким чином дерева регулюють водний стік. Наведу такий приклад. Одне з буковинських сіл розташоване на зсувному схилі, але багато років нікуди не сунулося. А все завдяки акаціям, які давно росли тут і "тримали" схил. Та коли мешканці почали вирубувати дерева на дрова, село "поїхало".
– Як ще можна зупинити зсувні процеси? – Добре було би відновити у Карпатах природний деревостан. Ще за австрійських часів букові та мішані ліси вирубали та замінили їх смерекою. Така монокультура не сприяє стійкості й витривалості схилів.
Потрібно заборонити суцільне вирубування лісів. Дозволяти лише вибіркове, як це роблять за кордоном. Бо у нас якщо рубають, то вже до останнього деревця, залишаючи абсолютно "лису" гору.
Трапляється, що люди роблять біля хати ставки на зсувних схилах, розводять там рибу. І таким чинм сприяють зсувним процесам. Пригадую, ще студентами 1979 року ми їздили у Червону Діброву і бачили хату, яку буквально перевернуло догори. А сталося все завдяки невеличкому ставку, який господарі викопали неподалік.
В Україні можуть бути субтропіки– Цього літа спостерігається нетипова спекотна погода. Синоптики лякають, що буде ще спекотніше. Які причини таких катаклізмів?– Нині скрізь спостерігається глобальне потепління. Однак температура повітря не перевищує колишньої. Річ у тім, що останні декілька сотень років на планеті насправді було похолодання. Наприклад, за часів Київської Русі на географічній широті Києва вирощували виноград. Тож до цього тепла ми ще не дійшли. Клімат почав погіршуватися у середині ХІІІ століття. Це збіглося з монголо-татарською навалою. Напевно, вона теж була зумовлена погіршенням клімату та похолоданням. Відтоді почала знижуватися температура. Особливо було холодно в Європі у ХVI-XVIII століттях, у так званий "малий льодовиковий період". Тоді у Голландії замерзали канали, а в Росії в окремі роки цілорічно не танув сніг. Зараз ми повертаємося до кліматичної норми періоду Київської Русі. Я вже не кажу про часи трипільської культури. Тоді на території сучасної України було ще тепліше і збирали по три урожаї на рік. На Півдні України паслися дикі осли, траплялися і леви, і леопарди. Занепад трипільської культури пов’язують саме з погіршенням клімату та похолоданням. Тож нічого катастрофічного не відбувається. Наші предки якось пристосувалися до похолодання. А ми повинні – до потепління.
– Отож в Україні незабаром можуть бути тропіки? – Не скажу, щоби тропіки, але субтропіки цілком можуть бути. З таким кліматом, наприклад, як на Балканах. І нічого страшного в цьому немає. Хоча південно-східні райони може поглинути пустеля. Степова зона поступово підніматиметься на Північ, а степ ставатиме пустелею. Така небезпека існує. Хоча в Україні на всіх вистачить сільськогосподарських земель.
Надія БУДНА
29-07-2010, 11:40
0
3 433
