У Чернівцях діє щоденна школа екстремального водіння. Її керівники наголошують – якщо людина тут пройде вишкіл, на дорогах поводитиметься спокійно і гідно. У школу приходять різні люди – від бізнесменів до студентів. Це автолюбителі. Ті ж, хто у цьому спорті не один рік, розуміють, що головне для гонщиків – не швидкість, а думка. Адже автоспорт – це психологічний вид спорту.
Самі спортсмени кажуть: "У житті стільки всього треба, що це якраз те, чого хочеться…"
"Головне – не швидкість, а розум"
Траса міжнародного спортивного центру "Суперкрос". Тут на спеціальному майданчику і відбуваються тренування з екстремального водіння. Спочатку курсанти їздять на одній передачі, не переключають – вчаться правильно крутити кермо.
Керує школою професійний спортсмен Андрій Ротар. Допомагають йому інструктори Сергій Верега, Віталій Костинюк, Сергій Толмачов. З усіх охочих, які приходять на тренування, вони шукають тих, хто по-справжньому хотів би займатися автоспортом.
Як виглядає спортивна машина для екстремального водіння? Спочатку купують звичайну, а вже потім її переобладнують.
– Насамперед із машини видаляють всі матеріали, які можуть загорітися, – розповідає керівник школи Андрій РОТАР. – Також із машини видаляють скло, щоби ним не засипало водія під час перекидання. Замість скла – спеціальна сіточка. Машину оснащено дугами безпеки, спортивним сидінням, чотириточковими ременями безпеки. Є спеціальні підходи до розміщення баку. Він знаходиться у багажнику. Головне – якщо буде удар, щоби бензин не розлився у салон… Дуги важливі й тому, що без них машина швидко зламається… Якщо дуги приварені правильно, машина не погнеться.
Кореспондент "МБ" сідає у машину. У салоні й справді нічого зайвого. Спортивне сидіння – зручне. Ремені захищають надійно. Обов’язкова вимога – одягнути на голову спеціальний шолом. На вигляд – машинка звичайна і поверхня для їзди – спокійна…
– Це лише на перший погляд, – каже Андрій Ротар. – Головне, що я вчу, – їздити треба з розумом. У своїх думках ми все можемо. Але практика розставляє всі точки над "і". Є їзда від пункту "А" до пункту "Б". У нас у школі це розумна їзда на грані твоїх можливостей. Треба розуміти, що машина постійно перебуває на заносі, зносі…
Трапляється, до нас приходять люди, які хочуть показати, як гарно вони вміють їздити на великій швидкості. Я відразу розумію, що це просто слова. У будь-який момент можна опинитися "на даху" (машина перевертається, – ред.). Був у нас чоловік, який розповідав, як круто їздить. Він перевернувся за першим поворотом... Треба себе контролювати, думати про дорогу. Загалом, вважаю, всі дурниці з нами трапляються через те, що ми хочемо показати, що варті чогось більшого.
– Тут, на трасі, на цій поверхні, вже за швидкості до 60 км тебе заносить. Але ти маєш час подумати. Такі траси будують навмисне, щоби провокувати спеціальні заноси. Гадаю, що це добре, коли люди сюди приходять. Тут немає дітей, стовпів і можна показати, на що здатний. Після того, як люди починають їздити у нас, на дорогах їм вже нецікаво ганяти. Окрім того, виробляється м’язова пам’ять. Ти автоматично знаєш, як поводитися на дорозі під час екстремальної ситуації. Нерідко взимку водії на слизькій поверхні натискають на педаль гальма… Насправді ж треба відпустити її і повернути кермо. Професійні водії роблять це автоматично, до того ж, вони не кидають від страху кермо. Якщо людина тут пройде школу, їй буде безпечніше на дорозі.
"Продав
велосипед і купив дві машини"
Нині модними стали вуличні гонщики – стрітрейсери. На гарних машинах вони влаштовують змагання на швидкість. Тут головне – правильно стартувати, тримати кермо і тиснути на газ. Поцікавилися в Андрія, чи не приходять вони до його школи на тренування.
– Ні, до нас вони не приходять. Адже у нашій школі зовсім інше водіння. Інколи стрітрейсери називають наші машини консервними банками, але після їзди такими машинами розумієш, наскільки це серйозно.
– Автоспорт – це психологічний вид спорту, – зауважує Андрій. – Коли ти їздиш сам – це одне, а якщо водію сідає на хвіст інший гонщик, він починає робити помилки… Треба себе контролювати. Уявіть: з тобою стартує 40 людей і у кожного своя мета… Тобі ж треба робити свою справу і робити її якісно, розумно.
– Як ви самі опинилися в автоспорті? – запитую Андрія.
– У сім років почав займатися мотокросом і займався ним до 16-ти. Потім захопився боксом… З часом купив дві спортивні машини. Їх колись обладнали чернівчани, але покинули автоспорт, і я вирішив їх викупити. Для цього продав свій дорогий велосипед для швидкісного спуску... Заради спорту варто пожертвувати чимось матеріальним, у відповідь ти отримуєш значно більше.
Щоб і дітей навчити долати труднощі, з вересня у школі відриють дитячу секцію. Наразі тут вже є восьмирічний гонщик, який два роки тому взяв третє місце у змаганнях на Кубок України.
– Навчаюся вже три роки, – розповідає Вадим Толмачов… – Найголовніше –думати і керувати. Їжджу на машині "Баггі", це мені дуже подобається. Нещодавно зламав руку, але не боюся далі продовжувати тренування….
Хлопчик каже, що мама спочатку хвилювалася за нього, не розуміла його захоплення, але тепер приходить і вболіває…
Валерія Чорней
