Ніколи ще біля намету "МБ" не збиралося стільки людей, як під час виїзної редакції дев’ятого липня на вулиці Барбюса. Мешканців цікавили лише дві проблеми: зсув та пов’язане з ним переселення.
Люди навідріз відмовляються жити в гуртожитку, просять надати їм квартири.
Поліна Кизимишина спостерігає за тим, як шляховики викладають дорогу бруківкою. Жінка обурюється, що їхню вулицю ремонтують уже два роки, а кінця-краю не видно. Зрештою, навіщо це робити зараз, якщо невідомо, що взагалі буде з вулицею. Краще би за ці гроші, каже пані Поліна, укріпили схил. А ремонтувати вулицю можна і пізніше.
За півдня на вулиці скосили бур’яни,
ями засипали гравієм
Такою гамірною, як зараз, вулиця Барбюса була хіба що 1995 року під час першого сильного зсуву, коли "поїхала" вулиця Одеська. Зараз сюди теж зігнали чимало техніки та працівників різних служб.
– До вчорашнього дня нашою вулицею неможливо було пройти. На тротуарах росли високі бур’яни – майже у людський зріст, – запевнила Олена ЧЕРНІГІВСЬКА. – Буквально за півдня їх скосили, ями засипали гравієм. Кажуть, має приїхати прем’єр-міністр Микола Азаров. То чиновники готуються до цієї події (щоправда, Азарова на зсуві так і не було, – ред.).
Мешканка дванадцятої квартири будинку №35 Світлана УКРАЇНЕЦЬ веде нас до свого житла. Показує підпірні бетонні колони, які встановили за власні кошти. "1992 року наш будинок визнали аварійним та непридатним для проживання. Кошти на його ремонт міська та районна ради відмовилися виділяти. Нам пропонували переселитися у гуртожитки, – розповіла жінка. – Тоді мешканці, більшість яких – пенсіонери, самі зібрали гроші та зробили ремонт. І 1999 року з будинку зняли аварійність. Проте зараз мешканцям крайніх квартир запропонували переселитися в гуртожиток на Полєтаєва. Вони не хочуть. Адже майже всі зробили ремонти у своїх квартирах".
Пані Світлана разом з іншими мешканцями веде нас до обриву, який починається одразу ж за їхнім подвір’ям. Звідси добре видно, що укріплювальні арматурні конструкції закінчуються біля будівель фірми "Трансмост". "Вони укріпили берег лише біля себе, а потім сказали, що на решту не вистачає коштів, – обурюється Ганна Костянтинівна. – Руйнюванню нашої вулиці посприяли і великогабаритні машини цієї фірми, які постійно перевозять будівельні матеріали. Гуркотять під нашими вікнами і вдень, і вночі – все у квартирах трясеться. Ми просили не пускати їх. Навіть перекривали дорогу та викликали комісію. Але нічого не добилися. Машини і далі їздять. Чому не можна цю фірму переселити на околицю міста?"
Мешканка будинку №37 Ауріка Василівна показує, який євроремонт зробила у своїй квартирі. "П’ятнадцять років ми чекали на переселення. Та в КЖРЕПі нас запевнили, що нічого страшного не буде, тому можна робити ремонт. Ми і зробили. А виявляється, що гроші, нажиті тяжкою працею, викинули на вітер. Стіни будинку тріщать, боїмося спати. Лягаємо одягнуті, щоби в разі небезпеки швидко вибігти надвір", – скаржиться жінка.
Терміново приїхала
з Iталії на виклик мами
Світлана Кавуля йде вулицею зі своїм чоловіком-італійцем. "Мама з сином зателефонували мені до Італії, де тепер проживаю, попросили терміново приїхати, – розповіла жінка. – Сидимо, як на вулкані, чекаємо, що буде далі. Мій чоловік вражений побаченим. Каже, що наша вулиця виглядає так, ніби після ворожого бомбардування".
– Ми надіслали замовні листи та фотографії високопосадовцям усіх рівнів – від президента Віктора Януковича до мера Миколи Федорука, – повідомив мешканець дев’ятої квартири будинку №49 Андрій ГАЇНА. – Жодної відповіді поки що не отримали. Наш будинок, якому 112 років, потихеньку сунеться вниз. Це стара австрійська забудова, в якій немає фундаменту. Колись тут була конюшня. Жодного ремонту КЖРЕП не робив. Хоча квартплату платимо регулярно. Ми хочемо добитися, щоби переселенцям давали рівноцінне житло. Якщо не буде позитивних результатів, перекриємо вулицю та поставимо намети біля мерії. І будемо сидіти там до кінця.
Мешканка будинку №5, що на вулиці Білоруській, Альона Поканюк із чоловіком саме йшли до міської ради за рішенням щодо їхнього переселення. "Але ми не хочемо йти у гуртожиток, – заперечила жінка. – Я працюю в цьому районі, син відвідує садок. Поки що за тисячу гривень, які отримали як компенсацію, винайняли поблизу на місяць квартиру. Що буде далі – не знаємо. Ми тільки сплатили кредит, який взяли в банку на ремонт свого будинку. Та він продовжує сповзати вниз. Тріщини розширюються прямо на очах".
На зсув водять екскурсії
Вулицею прямує делегація. Виявляється, що це поляки, які вирішили подивитися на зсув. "Група наших хіміків приїхала до вашого національного університету. Екскурсовод вирішив показати нам, що трапилося на цій вулиці, – пояснив Степан КУРИК, який придбав усі газети "МБ" із матеріалами про зсув. – Шкода, що руйнується така стара вулиця. У Польщі під час повені сповзло ціле село – 30 будинків. Отож ми добре знаємо, що це таке".
До намету під’їжджає на авто мер Микола Федорук. Його одразу з усіх боків обступають мешканці зі своїми скаргами. Ветеран війни Ольга Яремчук, яка мешкає у шістнадцятій квартирі будинку №43, запрошує Миколу Трохимовича подивитися на її житло. "Стіни тріскаються. Боюся, що не доживу до ранку. Не хочу йти на старість у гуртожиток", – ледь не плачучи каже жінка. "Переселення в гуртожиток – тимчасове, – заспокоює людей міський голова. – Всі будинки обстежить спеціальна комісія і надасть нам свої висновки. Кінцеве рішення будемо приймати наступного тижня на засіданні міськвиконкому. Мешканці аварійних будинків, які не підлягають відновленню, отримають квартири".
Надія БУДНА
