Кімнати для потерпілих від зсуву знаходяться на другому-п’ятому поверхах гуртожитку на вулиці Полєтаєва, 10. На другому поверсі неймовірна метушня – жінки виходять із кімнат до загальної кухні та душу. Розминаючись із ними та оминаючи тазики й тумби, виставлені на коридорі, бачу молоду жінку з дитячим візочком. Заглядаю в душову – це кімната з обдертою стелею, вкритою грибком, та трьома металевими умивальниками. Тут мешканці перуть і сушать білизну, миються й купають дітей. Гарячої води, звісно, немає, як і опалення взимку.

На третьому поверсі вже чистіший коридор, більш-менш відремонтовані умивальники та туалети, кабінки яких – на замку.

– Щоби чужі не заходили, а в тих, хто тут живе, є ключі, – пояснює комендант маневрового фонду міської ради Зінаїда ГРИЗУНОВА. – Вони тут самі прибирають. Чим вище поверх – тим кращі умови. На другому поверсі багато боржників, яких маємо виселяти, тому там умови гірші. Грошей на ремонти держава не виділяє.

Знайти людей із вулиці Барбюса в переселенському гуртожитку на вулиці Полєтаєва, 10, непросто. Сусіди кажуть, що ці люди переважно заносять речі на зберігання у виділені кімнати.

– Бачила кілька разів людей із Барбюса, але вони тут з’являються рідко, – розповідає мешканка гуртожитку Ганна РУДОЙ. – Ось до сусідньої кімнати просто принесли меблі та речі, а чи житимуть тут, не знаю. Знаю точно, що на протилежному крилі живуть батько з сином. Вони приходять ввечері ночувати, а ось вдень їх ніколи не бачила. Гадаю, що житимуть вони тут не тимчасово. Мене теж свого часу сюди тимчасово поселили – вже вісім років живу. Працювала двірником, але обіцяної квартири так і не дочекалася…

Одна з кімнат для переселенців забита меблями.

– Наразі для переселенців готують двадцять кімнат, – розповідає начальник КРЖЕПу №4 Тофік ГОДЖАЄВ. – В одинадцяти з них завершено ремонти. Кімнати – по 18 квадратних метрів. Душів та туалетів у кімнатах немає. На кожен поверх – по дві кухні, два умивальники та по два туалети з трьома кабінками. Скільки людей припадатиме на одну кімнату, сказати не можу, адже від кожної потерпілої родини хтось приходить, бронює кімнату та бере ключі. Зараз не йдеться про якісь особливі зручності. Треба врятувати майно людей та дати їм дах над головою. Термін проживання невизначений. Усе залежить від того, наскільки швидко держава надасть потерпілим допомогу. Ми ж допомагаємо, чим можемо.
Михайло Салітра