Начальник караулу Сторожинецького районного відділу МНС в області, капітан Володимир Руденко пам’ятає всі деталі ночі з 28 на 29 червня. Коли пішов сильний дощ, рятувальників підняли по тривозі та направили на хутір Майдан.
За ніч врятували
20 дорослих та дітей
Приїхали туди о 23.00. Повністю затопило шість сільських вулиць. Води було по груди. У багатьох будинках залишилися люди, які не встигли втекти. А під ранок обіцяли другу сильну хвилю води. До цього часу слід було всіх евакуювати.
– Було страшно: ніч, невідомість, велика вода, – зізнався Володимир Анатолійович. – Ми з напарником Ярославом Дацуном почали об’їжджати вулиці на бортовому ЗІЛі. В одній з хат на другому поверсі перебувала жінка з дітьми п’яти-шести років. На першому поверсі було повно води. Ми зняли їх і по черзі на руках перенесли до машини. В іншому будинку побачили вагітну жінку і двох дітей – п’яти та чотирнадцяти років. Через велику воду ми не могли під’їхати машиною ближче до них. Тому майже триста метрів несли дітей на руках. Жінку довели до машини. Усе закінчилося добре.
Тієї ночі Володимир Руденко та його напарник врятували 20 дорослих і дітей.
Володимир Руденко – професійний військовий. Каже, що з 15 років – у погонах. Тому в його житті було чимало екстремальних випадків. Неодноразово рятував людей на пожежах. Проте гроби на затопленому кладовищі у Нижніх Петрівцях довелося викопувати вперше. Чоловік зізнався, що це було досить неприємно. Рятувальники викопали 22 гроби і перепоховали їх на новому цвинтарі.
Декілька днів Володимир разом з іншими рятувальниками шукали двох хлопчиків, які пропали під час повені. Щодня проходили 10-15 кілометрів, обстежуючи русло річки та оглядаючи кожен прибережний кущ. Одного знайшли. Іншого ще шукають.
– У нашій роботі всяке може трапитися. Ніколи не знаєш, що на тебе чекає, – розмірковує Володимир Руденко. – Але хтось це має робити. Тому, незважаючи на труднощі та різні неприємні нюанси, свою роботу я люблю.
Декого з літніх людей виносили насильно
Приблизно о 20.00 28 червня Дмитро Богач разом з іншими рятувальниками приїхав до райцентру Герца. На вулиці Центральній дуже сильно піднялася вода. А в будинках залишилося багато людей з дітьми, які не могли вже вийти.
– Вода була мені майже по шию, а в деяких місцях ледь не покривала з головою, – пригадує Дмитро Петрович. – Течія була настільки сильною, що нас буквально зносило. Надувний човен не тримався міцно на воді – міг перевернутися. Тому садити в нього людей було небезпечно. До будинків ми з напарниками Сергієм Корінним та Олександром Аміхалатеєм пересувалися водою за допомогою рятувальної мотузки. У кімнатах було вже до двох метрів води. У затоплених будинках ми виявили декількох літніх родин, які не хотіли залишати своє житло. Довелося виносити їх майже насильно.
Та найважче довелося рятувальникам із дідусем – ветераном війни. Старенький виліз на підвіконня, бо вода вже залила кімнату. "Ми просили чоловіка злізти з підвіконника, щоби можна було вибити вікно, але він від страху не рухався, – розповідає Дмитро Петрович. – На щастя, знайшли ще одне вікно. Коли відчинили його, звідти сильною хвилею одразу ж винесло холодильник, телевізор і тумбочку. Через це вікно ми залізли всередину. Дідуся довелося виносити на руках, бо він уже не рухався самостійно. Подекуди люди вилазили на дахи. Діставалися ми до них драбиною та зводили їх звідти. З одного будинку винесли трьох дітей, одному з яких не було й року. Врятованих доправляли до трактора, який стояв неподалік. Вода була такою, що навіть він не міг рухатися. Проте великої паніки не було. Бо люди бачили, що їх рятують".
Скільки людей виніс тієї ночі Дмитро Богач не знає. Каже, що не рахував. Було не до того. Під ранок 29 червня вода поступово почала спадати.
Капітан Дмитро Богач працює в оперативному відділі оперативно-координаційного центру Головного управління МНС в області з 2004 року. Складних випадків за цей час було багато. Найважче, каже рятувальник, коли гинуть люди. "Треба бути сильним, не впадати в паніку та думати про тих, кого рятуєш", – переконаний Дмитро Богач.
Надія БУДНА
