Підручники з історії України для шкіл чекають змін. Про це неодноразово заявляв міністр освіти Дмитро Табачник. За його словами, у деяких підручниках написано "просто неправду". Чи варто під кожного нового міністра переписувати підручники історії і навіщо це потрібно? З’ясовувала кореспондент "МБ".
"Нові підручники мають примирити Схід і Захід"
– Я беру підручник для дев’ятого класу з історії. Тут висловлюється думка, що на території Російської імперії українців піддавали неймовірним приниженням і обмеженням. І водночас повідомляється про те, що на території Австро-Угорської імперії українці не піддавалися приниженню. Це неправда. Усі ці обмеження в Австро-Угорщині були жорсткіші, ніж у Росії. Отож у підручнику написано неправду, – заявляє Табачник.
Міністр пообіцяв особисто читати підручники з історії, літератури та інших гуманітарних предметів для вузів. Крім того, зміни торкнуться тем ОУН-УПА й Голодомору.
За словами голови Інституту національної пам’яті Владислава Версюка, нові підручники з історії мають примирити Схід та Захід України.
Миритимуть країну різнобічним поглядом на історичні факти. Зміниться навіть вигляд сторінки підручника. Наприклад, параграф про Степана Бандеру неодмінно має містити витяги з кількох протилежних першоджерел. Наприклад, спогади очевидців, які вважають Бандеру злочинцем, і тих, які пишуть, що він герой. Школярам також менше розповідатимуть про військові дії, пом’якшають розповіді про Голодомор.
Нову концепцію підручника вже розробили в Інституті національної пам’яті.
"В історії не можна замовчувати важливі факти"
Кореспондент "МБ" поцікавилася думкою місцевих освітян про такі зміни.
– Гадаю, підручники все-таки коректуватимуть у зв’язку з поверненням до 11-річної системи освіти, – коментує методист із суспільних дисциплін міського управління освіти Наталія ГЕРАСИМ. – Усе ж не вважаю, що здійснять суттєву корекцію змісту, адже над підручниками працюватимуть науковці. Вважаю, у підручниках з історії має бути менше авторського тексту, більше документів. Усе ж таки історія – не прислужниця політики. Діяльність будь-якої історичної особи потрібно висвітлювати з різних точок зору. Європейський підхід до вивчення історії – не дати оцінку, а навчити учня аналізувати прочитане.
– Якщо підручники з історії справді переписуватимуть, то до цього мають бути залучені вчені. Прототипи підручників повинні розіслати у регіони для апробації, – вважає директор Чернівецької школи №12, вчитель історії Владислав КОВАЛЬ. – У викладанні історії передусім має бути об’єктивність, науковість, документальність. Тут повинні бути наведені обгрунтовані коментарі вчених.
Галина МАРКІВ
Коментар
Iсторик не має права підтасовувати факти
Ігор Буркут, науковець, кандидат історичних наук:
– Підручники з історії переписували постійно. Не лише кожне покоління наших учнів вчиться за новими підручниками. Інколи на життя одного покоління припадає декілька докорінних змін історичних концепцій. Це абсолютно нормальний процес. Адже історію як шкільний предмет будь-яка влада використовує для своєї легітимації. Тому при зміні політичної кон’юнктури намагаються шукати в історії ті події, які більше відповідають точці зору нинішньої правлячої еліти.
Інша річ, що історик не має права замовчувати важливі факти, тим більше підтасовувати їх під власні політичні погляди. Те, що у царській Росії українці зазнавали дискримінації, є фактом. Але тут треба наголосити – саме українці, а не малороси. У цих поняттях є принципова різниця. Так само як в Австро-Угорщині українці не зазнавали серйозних дискримінаційних обмежень. Натомість серйозні обмеження були щодо русинів. На початку Першої світової війни вони зазнали справжніх кривавих репресій з боку австрійського уряду як "агенти" царської Росії. Десятки тисяч людей було фізично знищено. Про це треба говорити.
Щодо Степана Бандери, то його діяльність потрібно висвітлювати з різних точок зору, але з посиланням на джерела. Ми не можемо ігнорувати той факт, що Степан Бандера до 30 червня 1941 року справді співпрацював із Гітлером. Так само, як Сталін також співпрацював із Гітлером у значно більших масштабах до 22 червня 1941 року. І цей факт повинен відбитися у підручниках історії.
Не можна ігнорувати дуже важливі факти. Я не можу погодитися з думкою Дмитра Табачника, що про якусь видатну подію – зокрема Голодомор – треба казати м’якше. Трагедію – а це трагедія світового масштабу – треба показувати такою, як вона була.
Історичні факти не залежать від того чи іншого діяча сучасності.
Якщо ми хочемо, щоби підручники історії формували сучасного європейця, громадянина України, людину, яка має навички життя в громадянському суспільстві, нам потрібні одні підручники. Якщо хтось хоче повертатися до тоталітарного режиму під владу Москви, то їм треба відновлювати ті підручники, в яких йдеться про Велику вітчизняну війну радянського народу проти німецько-фашистських загарбників, колективізацію, індустріалізацію, культурну революцію – те, про що писали десятки років тому. Я все ж таки вважаю, що ми живемо у ХХІ-му столітті, тож повинні бути відповідні наші підручники.
