Храм Найсвятішого Серця Ісуса – одна з найгарніших, найзагадковіших і найзанедбаніших пам’яток у Чернівцях. Ще здалеку видно облуплені стіни. Похилився хрест на шістдесятиметровій готичній вежі. Не краще виглядає костел і всередині, де майже п’ятдесят років перебував Державний архів Чернівецької області. На відновлення пам’ятки потрібно щонайменше чотири мільйони доларів.
Благодійні внески робили і багаті, і бідні
Автором проекту храму і сусіднього монастиря (кляштора), як розповіла дослідниця історії Чернівців Марія НИКИРСА, був директор Чернівецької промислової школи Йозеф Ляйцнер. Споруджували костел не лише римо-католики, а й будівельники різних конфесій. Усередині він має 26 метрів довжини, 17 метрів ширини та 14 – висоти. Викладена мозаїчними плитами підлога збереглася й досі. Незвичайної краси вітражі виготовили у чеському місті Гротові. З Еденбурга (Німеччина) привезли три дзвони. Найбільший, що важив 20 центнерів, називався "Серце Господа Ісуса". Орган, який встановили в костелі, коштував п’ять тисяч флоринів.
Будівництво храму обійшлося в 175 тисяч флоринів. Гроші збирали з усього світу. Благодійні внески на майбутній костел робили і багаті, і бідні. Тодішній ксьондз Ян БАДЕНІ радив: "Коли костел збудують, можна буде написати на ньому: "Цей костел споруджено завдяки щедрості міста Чернівці та його мешканців, жертовності капеланів всіх трьох католицьких віросповідань та грошей розпорошених по всьому світу поляків".
Земельну ділянку на тодішній площі Фердинанда громадська рада міста пожертвувала церковній громаді безкоштовно. У червні 1891 року було закладено наріжний камінь під майбутній храм. А вже через три роки, восени 1894-го, його освятили. На подію відреагував навіть Папа Римський. Богослужіння тут правили трьома мовами: польською, українською та німецькою.
З трубочок органа збудував огорожу
1945 року, з приходом радянської влади, приміщення костелу передали православній церкві. Наприкінці 1950-х років храм та монастир закрили. Тривалий час їх не використовували, не охороняли. Будівлю костелу взяли на облік як пам’ятку архітектури місцевого значення.
А 1960 року, згідно з рішенням облвиконкому, приміщення храму почали перебудовувати під Державний архів Чернівецької області. Внутрішньо будівлю розділили на три поверхи залізобетонними перекриттями. Між колонами зі скульптурними прикрасами спорудили стіни з цегли. Директорський кабінет обладнали у колишньому головному вівтарі. Знищили красиві нижні вітражі на вікнах. Розікрали церковне начиння. Зникли дзвони та унікальний годинник із вежі, який сповіщав час на всі чотири сторони світу. Орган, який вважали одним із найкращих у Східній Європі, викинули на подвір’я. За переказами, як розповіла голова парафіяльного комітету храму Найсвятішого Серця Ісуса Інна КЕЛЛЕР, один зі сторожів зробив з трубочок огорожу навколо своєї сільської садиби.
Церкву відновлять за збереженими документами
Рішенням 36 сесії Чернівецької облради приміщення храму нарешті передали громаді Найсвятішого Серця Ісуса Римо-Католицької Церкви.
– Ще з 1996 року ми боролися за те, щоби костел передали нашій громаді, – розповіла голова громади парафії Найсвятішого Серця Ісуса Римо-Католицької Церкви Інна Келлер. – Нарешті це сталося. Наша громада налічує приблизно 50 парафіян, постійно приходять нові люди. 12 червня ми вже провели біля костелу перше храмове свято. Зібралося майже 150 осіб.
– Будівля храму перебуває в аварійному стані. Майже все знищено. Зогнив основний каркас, нахилився шпиль із хрестом, який може будь-коли впасти, – поскаржилася пані Інна Келлер. – На щастя, в Чернівецькому краєзнавчому музеї є деякі скульптури з хресної дороги костелу. Також зберігся релікварій з мощами святих. Ми вже написали лист до міністерства культури, щоби нам повернули ці реліквії. Відповідь поки що не отримали. Зараз ми оформляємо документи на передачу храму у власність нашій громаді. Це станеться десь наприкінці липня. Після цього почнемо шукати благодійників на відновлення костелу. Ще десять років тому три міжнародні релігійні католицькі фундації, зокрема з Ватикану, виявили бажання виділили чималі кошти на реставрацію храму. Дотепер уже все зробили б і церква діяла б. А так доведеться знову вести з ними перемовини.
Як запевнила Інна Келлер, храм відновлять максимально наближеним до первісного вигляду за збереженими документами та листівками. Вже декілька міських будівельних організацій виявили бажання взятися за реставрацію церкви. Громада також прагне повернути собі приміщення колишнього монастиря (кляштора) на вулиці Загула, 1, яке зараз належить училищу мистецтв. Поки що парафіянам виділили три кімнати. Щонеділі тут правлять Богослужіння українською мовою.
За словами отця Станіслава СМОЛЬЧЕВСЬКОГО товариства Ісуса, на відновлення храму Найсвятішого Серця Ісуса, за попередніми підрахунками, потрібно щонайменше чотири мільйони доларів. "Хоча точну суму зможемо назвати лише після обстеження храму спеціалістами, – сказав отець Станіслав. – На реставрацію костелу, напевно, потрібно буде більше часу, ніж на його будівництво. Тоді гроші збирали з усього світу. Можливо, нам теж доведеться це робити. Сподіваємося, що з Божою поміччю нам вдасться відродити храм Найсвятішого Серця Ісуса".
Надія БУДНА
Таємниці храму
У сквері навпроти теперішньої будівлі управління СБУ знаходилася капличка Святого Антонія. У ній за радянських часів єврейський швець Мошко відкрив майстерню з ремонту взуття. Та якось вночі невідомі спалили капличку.
Січневої ночі 1950 року з території храму зникла добре відома "Пієта" – фігура Божої Матері з Ісусиком на руках. Її привезли сюди за румунської влади з Центральної площі міста, де вона стояла навпроти мерії. За радянських часів на її місці встановили пам’ятник Леніну.
Досі нерозгаданою залишається таємниця закинутої підземної каплиці храму. Ймовірно, тут поховано останки невідомих польських солдатів, які загинули під час Першої світової війни. На встановленій у підвалі меморіальній дошці є напис: "Здесь захоронены 60 польских солдат, погибших в войну 1914-1917 г.г.". Однак жодних документів, які підтверджували б це, не виявлено.
