Величезна хвиля раптово змила дитину...

При під’їзді до села Хряцька й не скажеш, що воно теж зазнало стихійного лиха. Але коли спустилися у перший же виярок, побачили декількох людей, які розбирали нанесене водою сміття біля обійстя.

– Така була вода, що ми всі рятувалися на горищі, у нас четверо дітей, – розповідає господиня Олена ПРЕКУП. – Повінь забрала двох свиней, курей. Ще до зливи у нас грався сусідський хлопчик – дев’ятирічний Іван Атемофає. Мама його перебуває на заробітках за кордоном, а він мешкав разом зі шістнадцятирічною сестрою Каріною. Батько дітей був у сусідньому селі, у них там теж є будинок.
Коли почалася злива, Каріна прийшла забрати брата додому. Неподалік їхньої хати протікає маленький рівчачок. Дівчинка його перестрибнула, а хлопчик не встиг, побоявся, бо дуже гриміло і блискало. І раптом надійшла величезна хвиля. Сталося це дуже швидко й несподівано. Вранці ми ходили його шукати, але безуспішно. Ми йшли попереду, а за нами – рятувальники. А згорьований батько зниклого хлопчика ось у яру й далі шукає сина.

За півкілометра бачимо біля потічка чоловіка з двома жінками, які ходять біля води.

– Був у селі Радгоспівка, де маю будинок, коли повідомили, що повінь змила мого сина. Приїхав і разом із сестрами шукаємо його тіло, бо вже немає надії, що він вцілів, – зітхає Петро Атемофає. – Звернувся до рятувальників, щоби допомогли, але вони сказали, що тут навряд чи варто шукати, мовляв, прийдемо з човном і шукатимемо у ставку, який знаходиться нижче. Але ми все ж шукаємо, може, тут Іванка знайдемо.

Допомогти батькові могли б і троє міліціонерів, які сиділи неподалік у службовому автомобілі на центральній сільській дорозі й нудьгували.

– Не скажете, хто шукає хлопчика? – запитуємо їх.

– Так, МНС-ники, міліція, родичі, – відповідають.

– І ви теж?

– Та там болото, а в нас немає чобіт.
Доки ми розмовляли з батьком зниклого хлопчика, УАЗик з міліціонерами від’їхав.