"Атестацію" 39-річної чернівчанки, журналіста газети "Молодий буковинець", матері трьох дітей Юлії Боднарюк визнали найкращим кіносценарієм десятиліття. Минулого тижня у Києві відбулася десята ювілейна церемонія нагородження Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс та пісенної лірики про любов "Коронація слова". Юлію Боднарюк визнали найкращим автором серед переможців минулих років у рамках окремого конкурсу "Гранд Коронація". Додому чернівчанка привезла золоту корону, отриману з рук відомого польського кінорежисера Кшиштофа Зануссі, та 20 тисяч гривень грошової винагороди.

– У моєму віці смішно кокетувати, – каже тендітна жінка, якій виховання трьох дітей не завадило зберегти молодість (на обличчі – жодної зморшки! – ред). – Звичайно, очікувала на нагороду. Інша річ, навіть у найсміливіших мріях не могла уявити, що моя "Атестація" стане найкращим сценарієм десятиліття, а приз вручатиме спеціально запрошений польський режисер Кшиштоф Зануссі. Від щастя й переляку кинулася обіймати його. Корона, природно, одразу ж полетіла донизу. Кшиштоф Зануссі упіймав її у повітрі і повернув на місце.
До чого, на диво, Юлія була зовсім не готова, – до виголошення промови.

– Добре пам’ятаю, що закликала зафільмувати нарешті мій сценарій або дати гроші – я сама зніму своє кіно! – каже переможниця.

Навчилася "розмовляти" пальцями і "чути" очима

Юлія Боднарюк працює журналістом у газеті "Молодий буковинець" майже десять років.

– До того майже шість років намагалася бути вчителем. Так, нібито це приносить гроші, – розповідає вона. – Було мені тоді під 30 і називалося це – "вихователь спецшколи-інтернату для дітей зі зниженим слухом". Розпочинався робочий день о 07.00, закінчувався о 22.00-23.00. Незабаром зрозуміла: або вивчаю мову жестів, і ми з вихованцями починаємо розмовляти, або... Коли розговорилися, відкрила, що мої учні – найкращі у цьому місті. Так я навчилася "розмовляти" пальцями і "чути" очима.

Тоді ж, 2001 року, Юлія написала перший сценарій – "Візит до Папи". За словами автора, це була комедія про кохання, релігійність, алкоголь та живу українську мову. Перемога на "Коронації слова" (перше місце) майже збіглася у часі з народженням другої доньки.

– Кіносценарій "Атестація" дописувала, коли вже народила третю дитину – сина. Надіслала його на "Гранд Коронацію". Переможцям минулих років дозволили взяти участь у ювілейній десятій "Коронації слова", – пояснює Юлія. – Аж тут дзвінок: "Запрошуємо на церемонію нагородження". І сказали про це так, ніби я мала бути там просто гостем. Організатори дуже тішилися, що зберегли інтригу до кінця.

"Діти не можуть заважати"

– Чи не заважають діти писати? – запитуємо автора.

– Коли у вас, Олю, народиться третя дитина (саме третя!), ви зрозумієте, що діти ніколи не можуть заважати. Навпаки, – стверджує Юлія. – Буду нещирою, якщо скажу, що у моєму домашньому вар’ятському шпиталі пишеться легко, але без них, напевно, і не написала би нічого. Як і без чоловіка, із якого писала головного героя. У другому сценарії, який є продовженням першого, хотіла для інтриги його вбити, але потім вирішила, що то вже занадто. Тому від нього просто пішла дружина.

Після офіційної частини "Коронації слова" відбувся літературний бал, де лунала жива музика, а панянки у вишуканих сукнях створювали ілюзію казки. Тоді ж відбувалося і фотографування на червоній доріжці зі знаменитостями. Юлія зізнається, що не вміє танцювати, тому скромно сиділа за столиком, міцно притиснувши золоту корону і конверт із грошима.

– Розважаючись, розглядала відомих людей. Оксана Забужко – напрочуд вродлива, її просто оточили багато охочих поговорити, тому протиснутися до неї крізь ряди шанувальників було майже неможливо, – каже чернівчанка. – За сусіднім столиком – щаслива і вагітна Ірена Карпа у стильній сукенці з чудернацькими шнурівочками. Трохи далі – серйозний Василь Шкляр. Навпроти сиділа українська письменниця, прізвище якої я почула вперше, але запам’ятала, бо вона час від часу розмовляла по мобільнику смачною російською.
Коли на центр зали вийшли засновники конкурсу Тетяна і Юрій Логуши, заграли вальс. Тоді, каже Юлія, ледь не вперше в житті пожалкувала, що не танцює.

– Таких вродливих людей, які так гарно танцюють, ніколи не бачила. Можливо, я дуже рано пішла, але інші виглядали на їхньому фоні набагато скромніше, – говорить жінка.

Щодо золотої корони, то Юлія, яка ще перебуває у декретній відпустці, обіцяє носити на роботі, коли повернеться до журналістського колективу.

А гроші... Половину вже витратила декілька днів тому на дуже земні і "неказкові" речі – у королеви ж троє дітей... Ольга ГНІДАН