Фіналістка проекту "Танцюють всі-2" Катерина Бухтіярова відвідала Чернівці з майстер-класом та шоу-програмою. Кореспондент "МБ" поспілкувалася з нею. Ми розпитати Катерину про враження від проекту та плани на майбутнє.
"Працювала акробатом"
Катерина дев’ять років професійно займалася акробатикою у парі з дівчиною. А на одному з виступів у Вінниці їх помітили представники шоу-бізнесу з Австрії. Через рік Катерина вже працювала в шоу-програмі як акробат. Спостерігаючи за балетом, який працював неподалік, мрія дівчини про танці взяла гору. Саме в Австрії й розпочалася її танцювальна кар’єра.
– Як потрапила на проект "Танцюють всі"?
– Я дивилася американський аналог цього шоу. Мені дуже подобалося, і я подумки мріяла, щоби у нас зробили щось подібне. А потім в Україні розпочався перший сезон "Танцюють всі". Спостерігала за ним з величезною цікавістю й захопленням. А коли дізналася, що розпочався другий сезон, у мене не було сумнівів – я хотіла спробувати себе в ньому.
– Чи важко було виступати на відбірковому турі, вислуховувати критичні зауваження членів журі?
– Я звикла до критики. Як спортсменка, з дитинства при-звичаєна до таких ситуацій. Коли тренер працює, він завжди вказує на помилки, які потрібно виправляти. Тому для мене це було звичним. Лише то був спорт, а це – танці. Коли йшла на це шоу, про критику навіть не думала. У мене була мета – зробити свою справу добре, а яка буде реакція, це вже справа суддів.
– Що було найважчим під час участі в цьому проекті?
– Морально було дуже важко, навіть більше, ніж фізично. Там я вперше зіткнулася з тим, що треба було ставити велику кількість сольних виступів. Потрібно було самостійно їх вигадувати, завжди бути готовим до виступу. Мені важко було імпровізувати. Для мене це було новим.
– Скільки часу витрачаєш на те, щоби створити один сольний виступ?
– На "свіжу" голову можна вигадати за півгодини. Але з тією втомою, яка була у нас, іноді нічого не спадало на думку.
– Що могло надихнути на створення танцю?
– Мене може навіть вітер надихнути! Одного разу я сиділа в залі, і нічого не лізло в голову. Я вийшла на вулицю прогулятися. Тоді була осінь, гарне листя, ввімкнений плеєр, подув вітер, так і вигадала виступ. Кохання також може надихнути, а деколи, навпаки, якась трагедія, тобто все, що стосується емоцій, які ти переживаєш.
– Що тобі дала участь у проекті "Танцюють всі-2"?
– Винесла для себе хороший досвід. Навчилася контролювати свої емоції, а інколи, навпаки, випускати їх. Позбулася багатьох комплексів, стала більш впевненою у собі. Не така, що ніс задерла, і все, а впевненість, яка потрібна саме для роботи, – рухатися вперед, багато працювати.
"Учасники проекту зіграють у виставі"
– Які в Україні умови для розвитку танцюристів, порівняно із закордоном?
– У нас набагато менше можливостей розвиватися й досягати високого рівня. Як правило, наші танцюристи розвиваються самостійно. Часто беруть майстер-класи один в одного. А це неправильно. Тому досягти вищого рівня можна, лише якщо поїхати на майстер-клас до Нью-Йорка або до Лос-Анджелеса.
– Не хочеш повернутися за кордон і там працювати?
– Брати майстер-класи за кордоном – так, але працювати там не хочу. Я вже отримала певний досвід, тому зараз хочу реалізувати себе в Україні.
– Тебе запрошують у Києві для участі в нових проектах?
– Запрошують. Наступний проект – вистава "Барон Мюнхгаузен". У ньому візьмуть участь танцюристи з перших двох сезонів проекту "Танцюють всі". У жовтні він повинен вийти на екрани.
– Які плани на майбутнє?
– Зараз у мене лише один план – виростити професійну танцювальну школу, яку я нещодавно відкрила в Донецьку.
Яна ЯЩЕНКО
