Займається цим державне підприємство "Дослідне господарство Придністровської дослідної станції садівництва", яке очолює досвідчений селекціонер Іван ГУНЧАК. Воно знаходиться у селі Звенячин на Заставнівщині.
"Важко повірити, але розсадник не має механічного поливу"
– Усього маємо 308 гектарів, з яких 110 займають сади – яблуні, груші, черешні, сливи, абрикоси й горіхи. А на 140 гектарах вирощуємо ячмінь, озиму та яру пшеницю і сою. Решта – розсадник. Тут маємо саджанці різних плодових дерев. Всього щорічно вирощуємо до 50 тисяч деревець, – розповідає Іван Михайлович. – Різні служби нас ретельно контролюють. Виїжджаючи на ярмарки, беремо з собою різні свідоцтва і сертифікати, хоча покупці добре знають якість нашої продукції. І хоча наше підприємство державне, державного фінансування не має, ми змушені на прожиття заробляти самі. Скажімо, важко повірити, але розсадник не має механічного поливу. Для цього використовуємо тритонну бочку, з якої й поливаємо саджанці. А це нелегко, особливо важко було торік, коли була посуха. Але ми вийшли із ситуації – деревця виросли до півтораметрової висоти, бо ми змогли вчасно підживити їх та внести стимулятори росту. Реалізовуємо саджанці мешканцям нашої, Івано-Франківської та Тернопільської областей. А ось фермери з Вінниччини придбали у нас 19 тисяч саджанців різних сортів яблук – селекції Василя Копаня. Ці яблуні ще не "розкручені", але вони дуже продуктивні і морозостійкі. Скажімо, плоди сорту "Скіфське золото" сягають 200-грамової ваги. Яблуні не хворіють: вони не бояться ні парші, ні борошнистої роси.
На Буковині є лише два-три горіхові сади
– Як вам вдалося розвести горіхи, адже це справа клопітна й не одного дня чи року?
– Справді, це так. В Україні є три господарства, які займаються горіхівництвом: у Миколаївській, Чернігівській областях і наше на Буковині. Щоби виростити саджанці, потрібно три роки. Особливо багато зусиль потрібно затратити на щеплений горіх. Максимальний вихід, як вважають, має бути 30 відсотків з висадженого. У нас же виходить майже 50 відсотків. Наприклад, торік восени ми заклали 10 тисяч підщеп горіха. Передбачається, що цієї осені матимемо чотири тисячі якісних саджанців. Велику роль відіграє підживлення, дотримання оптимальних вологості та температури, вентиляція. Для цього маємо сертифіковану майстерню з відповідною автоматикою та енергетичною забезпеченістю. Виробнича потужність нашого господарства – до 50 тисяч щеплень. А попит на щеплений горіх чималий – лише господарі з Одещини замовили п’ять тисяч саджанців. Задовольнити попит не можемо, бо не маємо відповідної матеріальної бази. Тому багато клієнтів їде за посадковим матеріалом до Молдови. Дворічний щеплений саджанець коштує 150-160 гривень. Є й дешевший посадковий матеріал горіха – материнська форма. Тобто йдеться про вирощування деревець горіха безпосередньо з плодів. Саджанець коштує 25 гривень. Можемо вирощувати не 1000 саджанців, а набагато більше, але не маємо коштів. Особливого попиту зажили такі сорти, як "Прикарпатський", "Буковинська бомба", "Чернівецький-1", "Клішківський", "Ярівський" – всього одинадцять сортів селекції нашої станції. В області треба розробити і затвердити програму розвитку горіха волоського. Два роки тому були такі спроби, але чомусь вони не мали успіху. Як наслідок, нині на Буковині є лише два-три горіхові сади. А висаджувати їх треба на схилових землях, обабіч доріг. Для порівняння, у Молдові давно функціонує державна підтримка горіхівництва, там навіть є заступник міністра аграрної політики, який опікується винятково розведенням горіхових садів.
Василь ГРИНЮК
