Брати Дмитро та Назарій Яремчуки одружилися одного дня – 18 квітня. Весілля святкували в одному з ресторанів Києва в тісному колі друзів. А вже в середу, 21 квітня, молодята полетіли у медовий місяць до Азії. Перед вильотом за кордон Дмитро Яремчук розповів кореспондентові "МБ" про важливі події в їхньому із братом житті.
"Мене переповнює почуття кохання. Любов впливає на все в житті", – по телефону чути щасливий голос Дмитра Яремчука.
"Познайомилися в потязі"
– Із майбутньою дружиною Іриною я познайомився в потязі, дорогою до Одеси, – розповідає співак Дмитро Яремчук. – Ми їхали в одному СВ. Розговорилися, було дуже легко спілкуватися. А в Одесі розійшлися. Але наступного дня я повертався до Києва, і знову ми з Іриною опинилися в одному СВ… Не знаю, чи це романтична історія, але я дуже щасливий нашій зустрічі. Це наше знайомство в потязі відбулося рік тому, з того часу я дуже щасливий. Наше спілкування було романтичним, почуття виникли відразу. Ми почали ходити в затишні ресторанчики, були зворушливі прогулянки, з’явилися спільні знайомі. Дружина – юрист в одному з міністерств, вона киянка… Насправді ж я розумію, що Ірина – це цілий світ.
Можливо, наші із братом історії кохання не є дивовижними, але… Найбільш дивовижне саме кохання.
Брат Назарій познайомився зі своєю майбутньою дружиною Анею в банку, послугами якого користується. Аня там працює, і їм доводилося спілкуватися. Між ними також спалахнули романтичні почуття. Вони зустрічалися півтора року, довше, ніж ми з Іриною. Назарій з Анею вже планували весілля, але через концерти відклали. Ми з Іриною взагалі не хотіли гучного свята. Не планували робити весілля, але нас переконав Назар…
"Свекрухи вишили для дружин хустки"
– Справити весілля вирішили у вівторок, а спланували його на неділю, 18 квітня,– каже Дмитро. – Родичі здивувалися, але все відбулося чудово. Весілля було камерне. Ми запросили найближчих людей. А після того щодня приходили гості, які не були на святі. Ми всіх радо приймали.
Зранку ми обвінчалися, розписалися й пішли до ресторану. Також дівчата дуже хотіли фотосесію, на неї теж витратили певний час… На святі звучали російські, італійські пісні... Але найбільше було українських композицій. Коли звучала "Рідна мати моя…", у мене аж стиснулося серце… Самі ми не співали на весіллі, але співали наші серця.
На дружинах були українські хустки, їх зв’язали наші свекрухи, наші дорогі мами.
Щасливий, що все склалося саме так… Мене переповнює почуття кохання.
"Люблю екзотичні квіти"
– Як я вже розповідав, ми не планували свято в ресторані, – зауважує Дмитро. – Ми просто хотіли обвінчатися, розписатися й поїхати далеко за кордон. Ми навіть планували поїздку до Домініканської Республіки… А чому не полетіли? Нам затримали видачу закордонних паспортів. А за декілька днів дізналися про природне лихо – виверження вулкана. Це сумно, дуже сумно чути… Тепер розумію, що Бог нас оберігав, і історія з паспортами – на краще.
У результаті ми відсвяткували весілля, і летимо до Азії, побуваємо на Цейлоні, в Індії... Летимо всі четверо. Там тепле гарне море, екзотичні квіти й цілющий клімат. Я бував у цих краях і це мене захоплює. Ми любимо із братом подорожувати, а особливо з коханими дружинами.
Валерія Чорней
