У старому приміщенні на Соборній площі, побудованому ще 1812 року, півтисячі людей нині за гратами очікують на вирішення своєї долі: хтось потрапляє сюди на кілька місяців, хтось – на кілька років. Усі вони з нетерпінням очікують бодай коротких зустрічей із близькими. Щоправда, є й чернівчани, які самі хочуть потрапити взимку до СІЗО – перезимувати ніде, та й по той бік колючого дроту на них ніхто не чекає.
– Своїх колишніх в’язнів ми часом бачимо по телебаченню, – посміхаючись розповідає начальник Чернівецького слідчого ізолятора Микола ОНОФРЕЙЧУК.
– Вони працюють і в районних радах депутатами, є й такі, які стали успішними бізнесменами. Адже до нас потрапляють і такі люди, яких просто підставили. Не можна на всіх ставити тавро. Коли йду вулицею, колишні в’язні не забувають зі мною привітатися.
Із 500 в’язнів у СІЗО 35 уже засуджені і відбувають тут покарання . Їх залишили для господарського обслуговування – роботи на кухні, у пральні, з ремонту та випікання хліба.
Сімейне побачення триває три дні
Минулого року в СІЗО взяли шлюб 12 в’язнів. Заступник начальника слідчого ізолятора із соціально виховної і психологічної роботи Петро ЛИСАК каже, що в церкві СІЗО весілля, як і хрещення, – не дивина.
– У багатьох ув’язнених є обраниці на свободі, – розповів Петро Олексійович. – Шлюб беруть не просто так. Це надія, що до тебе хтось прийде і щось принесе. Адже пускають у СІЗО лише родичів та близьких людей. Тож лише після штампу в паспорті коханий чи кохана має право на короткі чи довготривалі побачення з в’язнем. Для побачення, що триває три доби, у нас передбачена окрема територія, де може усамітнитися все сімейство. Такі побачення дозволені раз на три місяці. В’язні поміж собою домовляються про черговість побачень.
Ми побували в так званій кімнаті для тривалих побачень. Вона нагадує хороший готельний номер: нові меблі в спальні, дитячій кімнаті, килими та євроремонт. Тут можна і помитися в душовій кабінці, і приготувати щось на окремій досить просторій кухні.
У церкві СІЗО службу правлять раз на місяць. "Перепустку" до храму мають теж далеко не всі, лише 35 засуджених. До церкви ніхто ходити не відмовляється. Щоправда, просять у Бога не прощення гріхів, а свободи. А Біблію читають чи не в кожній камері.
– Також до нас мало не щодня навідуються представники інших віросповідань, – каже Петро Олексійович. – Ці зустрічі відбуваються в кімнаті психоемоційного розвантаження. Охочих поспілкуватися з віруючими не бракує. Щоправда, зазвичай в’язні хочуть у них щось випросити або ж просто відволіктися й вийти зі своєї камери.
У камері жінка виховує немовля
Нині в слідчому ізоляторі готуються до хрестин. У липні минулого року ув’язнена народила немовля.
Після трьох днів, проведених у пологовому будинку, жінку знову замкнули в камері. Щоправда, камера окрема й умови кращі. У жінки є і візочок, і все необхідне для новонародженого. Підгледівши у віконце камери, ми побачили усміхнене обличчя. Жінка саме перевдягала дитину й щиро раділа. Спілкуватися жінка відмовилася. У неї своє маленьке щастя. У СІЗО скоро хреститимуть її дитя, чекають, щоби тільки морози минули. Дитині вже шість місяців, скоро й бігатиме в камері матері.
– 25-річна жінка потрапила до нас уже вагітною, – каже заступник начальника СІЗО. – Це її перша дитина. Скоро будемо в церкві хрестити дитину. Та матір із дитям пробудуть у нас недовго, жінку на крадіжках впіймали не вперше. Після вироку суду її відправлять у колонію. В ув’язненої ще не погашений минулий термін.
Юні вбивці – із заможних сімей
З коридору слідчого ізолятора чути музику – в’язні на прогулянці, їм увімкнули радіо. У камерах – залізні двоповерхові ліжка. Порожніх камер немає, хоча вільні місця в камерах є завжди.
– Раніше до нас здебільшого потрапляли в’язні, яким було за 30, а тепер більше молодших, – зазначив Петро Лисак. – Зараз у нас перебуває шість підлітків. Рік тому їх було приблизно 25. Як правило, неповнолітні потрапляють сюди за крадіжки, та ще не так давно приблизно 80% підлітків потрапляли за вбивства. Дивно, але ці діти переважно із благополучних і заможних сімей.
Побільшало й жінок, які порушили закон. Їх в ізоляторі вже приблизно 40. Ув’язненим доводиться ділити камери на 22 місця. Кому пощастило – сидить у менших камерах на чотири місця. Та такі умови декого дуже задовольняють. Часом у СІЗО потрапляють навмисне, щоби було, де перебути морози.
В одній із не найменших камер досі перебуває винуватець трагедії на вулиці Винниченка та чоловіки, які відбувають термін у справі згвалтування неповнолітніх. Працівники запевняють, що ці люди поводяться спокійно і жодних проблем із ними не виникало.
У бібліотеці в’язні замовляють літературу про ведення бізнесу та психологію
У СІЗО діє бібліотека. Судячи з літератури, яку замовляють в’язні, на свободі вони планують відкрити власний бізнес. Із рук у руки переходить роздрукований з Інтернету бізнес-довідник. Серед заявок в’язнів на книги – і Коельо, і підручники зі шкільної програми з хімії та фізики. Популярними залишаються і детективи.
– Є такі в’язні, які, окрім газет та журналів, взагалі нічого не читають, – каже Петро Олексійович. – Дехто має свої забаганки, наприклад, замовили книгу "Броненосець Потьомкін".
У майстерні заробляють на цигарки
Окрім роботи по господарству, в СІЗО плетуть огорожну сітку. В’язні опанували би будь-яку роботу, лише б за це платили гроші. За підробіток можна купити цигарки, каву та чай у магазині замовити, були б тільки гроші.
– Ми виконуємо замовлення підприємства "Індустрія", – каже працівник СІЗО. – Маємо й план – п’ять рулонів сітки за день. Та повним складом не працюємо. До роботи залучено всього п’ять засуджених. Оплата залежить від виробітку, а це не менше 100 гривень на місяць. Були б інші пропозиції, пристали б і на них. Робимо все за Держстандартом.
В’язні кажуть, що освоїли справу за два тижні. Спочатку важко давалося, руки собі кололи. Тепер легше пішло. Щасливі, що є підробіток.
Антоніна БАБЧУК
На замітку
Слідчий ізолятор – заклад, де арештовані перебувають до рішення суду. Після вироку суду в’язні, яких виправдали, виходять на волю. А засуджені до позбавлення волі потрапляють до колонії
