Проходячи повз озеро на вулиці Південно-Кільцевій, чернівчани спостерігають цікаве видовище – кілька чоловіків біля ополонок орудують довжелезними палицями, до яких прикріплені сітки. Вони черпають мул, промивають його і щось звідти вибирають.

Потрібен спеціальний одяг, який не промокає
Виявилося, це рибалки, які "миють мотиля". Мотиль – це личинки комара, їх тут тисячі. Це улюблений корм усіх риб – і річкових, і акваріумних. Хтось миє мотиля для себе, хтось на продаж. А спеціальна палиця називається мотильниця. Після промивання намулу на поверхні з’являються скручені рожеві личинки комара. Їх рибалки збирають і кладуть до баночки з водою.

Робота дуже важка. Я сама спробувала – і через хвилину віддала рибалці його знаряддя. Для цієї роботи потрібен ще й одяг, що не промокає. Недарма рибалки зверху своїх черевиків одягають солдатські гумові чоботи, брезентові куртки, прогумовані рукавиці.

А страшно як! Боїшся ступити на лід із важкою мотильницею. Але рибалки заспокоюють: лід товстий – 40 сантиметрів.

Щоби пробити ополонку, треба півгодини
57-річний Анатолій ТРАФЮК за один раз намиває 80-100 личинок. Він кілька разів зачерпує мотильницею намул і скидає його у велику сітку місткістю 30-40 кілограмів. Потім бере цю сітку і промиває.

– Дехто відмиває мотиля у відрах місткістю 80-100 літрів, – каже рибалка. – У мене сітка менша, але все одно важко. За день отак начерпаєш 10-15 тонн мулу, то вже під вечір руки відпадають. Приходиш додому і лише думаєш, як би поїсти і впасти на диван. Не треба ні фітнесу, нічого. А щоб ополонку товщиною 40 сантиметрів пробити, треба мінімум 15 хвилин. Це якщо у вас є бур. Іноді за день доводиться пробивати по кілька ополонок, адже мотиля ще треба знайти. Хоча загалом його в озері багато. Після того, як спустили озера на Гайдара та Комарова, вся риба і мотиль перейшли сюди. Найбільше личинок – на середині озера і біля очеретів. Але до очеретів ніхто не хоче йти – треба мотильницю довжиною сім метрів, а ще там дуже замулено.

Личинки є лише на цьому озері, більше ніде, з пізньої осені до весни. На озері на Комарова також є, але дуже мало – за раз можна вимити 5-10. Люди з усього міста йдуть сюди. У вихідні тут може бути 15-20 рибалок. Більшість – чоловіки. Бувають і жінки, але вони лише промивають мотиля. Вичерпувати намул їм важко.

Мотилі – до 10 гривень за сірникову коробку

– Виходжу на озеро, якщо товщина льоду не менша за 10-12 сантиметрів, – каже рибалка. – Не можна йти, коли лід лише починає замерзати або коли починається відлига. Бувало, рибалки провалювалися до пояса у воду біля країв озера – там лід тонший. Але якщо дуже холодно – сиджу вдома. Бо тоді ополонка дуже швидко замерзає.

– Мию мотиля, відколи займаюся риболовлею, – 30 років, – каже пан Анатолій. – Іноді на цьому озері рибалю. Але рибки тут дуже маленькі, хіба що для котів. У мене вдома троє котів. Тож рибу їм відварюю і просмажую, сиру вони не їдять. А мотиля мию для себе, іноді для хлопців, які їдуть на Дністер рибалити. Дехто робить із цього бізнес – продає зоомагазинам по п’ять гривень за сірникову коробку (якщо гуртом). Або по десять гривень – на Калинівському ринку та на ринку на Зеленій.

– Можна за день вторгувати 20-30 гривень, а то й сто, – каже чоловік. – На цигарки та на "чекушку" вистачить.
Більшість "мотилемийників" – пенсіонери

Але все-таки більшість відмивають мотилів не так заради грошей, як задля розваги.

– Ніж лежати на дивані і дивитися телевізор, краще сюди піти, подихати свіжим повітрям, попрацювати, – переконаний пан Анатолій. – Тут багато знайомих. Попрацював трохи, потім пішов до друзів, випив із ними, поїв – і далі за роботу. Більшість рибалок – пенсіонери. Їм нікуди поспішати, вони тут сидять з ранку до вечора.
Іноді, окрім мотиля, можна витягнути із дна озера і щось цінніше. Наприклад, розповідає пан Анатолій, якийсь рибалка витягнув золотий перстень.

– Мені ж так не щастило, – каже чоловік. – Витягував старі годинники "Слава", "Победа", металеві персні та тягарці від вудок. 
Галина МАРКІВ