Професія електрика нині дуже затребувана. Такі майстри ніколи не залишаються без роботи. Багато людей у місті, які не могли працевлаштуватися в інших галузях, вже перекваліфікувалися й успішно працюють з електрикою.
– Працював і на облаштуванні електропроводки в приміщеннях, і контролював тридцятиметровий електрощит Магаданської теплоелектроцентралі, – розповідає електрик Василь ШЕВЧУК, який присвятив своїй професії вже сорок років. – 1976 року закінчив Московський політехнічний інститут. Мене як молодого спеціаліста відправили стажуватися на Магаданську ТЕЦ. Стажування тривало півроку, це була неабияка муштра. На такому важливому об’єкті інакше й бути не могло. Згодом я став начальником електроцеху станції і пропрацював на цій посаді вісім років. За цей час бачив багато аварій. Не раз "відбивав" людей від електроструму.
Уперше це сталося на будівництві. Одна з робітниць вирішила вимкнути напругу на бетономішалці і необережно взялася за кабель. Василь Шевчук саме проходив поряд і побачив, як жінку трусить. Підбіг і відтягнув потерпілу від джерела струму.
– Подібні випадки трапляються через те, що люди нехтують правилами безпеки. Робітники завжди намагаються робити все нашвидкуруч і часом забувають, із чим мають справу, – зауважує Василь Шевчук. – Мене самого било струмом сотні разів. Для електрика це – не дивина. Але головне, щоби під ногами були ізоляційні матеріали, наприклад, суха глина, дерево.
Зараз майстер переважно займається монтажем електрики у приміщеннях. До початку кризи замовлень було набагато більше. Хоча в місті і тепер роботи вистачає. "Коли тільки починав працювати, не було так багато різноманітної електротехніки. Хоча принцип роботи той самий", – каже В. Шевчук.
– Професія електрика нині – надзвичайно затребувана, – впевнений старший майстер Чернівецького професійного ліцею залізничного транспорту Манолій ПЕНЬКО. – Про це свідчить той факт, що у нас на перекваліфікацію на електриків вже п’ять років поспіль набирають повні групи. Люди, які мають освіту в інших галузях, не завжди можуть знайти гідне працевлаштування і вирішують освоїти професію електрика. Для таких фахівців завжди і робота знайдеться, і оплата гідна. Ті, хто приходять за направленням центру зайнятості, здобувають кваліфікацію за п’ять місяців. Хоча багато людей приходять навчатися тому, що хочуть займатися саме цією справою. Після дев’яти класів молодь навчається рік або півтора, залежно від обраної спеціальності. Випускники отримують спеціальність електромонтера ремонту й обслуговування обладнання.
Фахівці такого профілю не тільки вміють встановити розетку чи відремонтувати електроприлад, вони стежать, наприклад, і за електрикою на підприємствах, належною роботою верстатів.
Вагома перевага професії у тому, що випускники-електромонтери завжди зможуть працевлаштуватися. І при цьому робота – творча, оскільки кожен спеціаліст може додати щось своє.
Михайло САЛІТРА
