Вулицю Ольги Кобилянської називають серцем Чернівців. Її асоціюють із самим містом, щоразу вишукуючи про неї нові легенди.

"Вулицю
щоранку мили з порошком"

– Вулицю Ольги Кобилянської забудовували поступово. На старих фотографіях видно, де зараз більш-менш нові будинки. Раніше будинки тут були одноповерхові. Стояли вони далеко один від одного, а між ними були дерев’яні паркани. За ними – сади. Забудови майже не було, – йдеться у дослідженні краєзнавця Василя СЕЛЕЗІНКИ. – Між вулицями Ольги Кобилянської та Українською була своєрідна паркова зона. Тут влаштовували атракціони, продавали пиво. Чернівчани любили тут відпочивати влітку.

"Майбутню вулицю Ольги Кобилянської почали забудовувати ще у 80-ті роки XVIII століття, – йдеться у книзі "Прогулянка Чернівцями" відомого історика і краєзнавця Ігоря ЧЕХОВСЬКОГО. – Спочатку вона називалася Молодіївською, бо вказувала напрямок до цього приміського села. На той час вона була у заростях та кущах… 1786 року на розі цієї вулиці і майбутньої площі Ринок (Центральна площа) хотіли збудувати готель і їдальню "Під трьома коронами", тож почали вирубувати дерева.

У ХІХ столітті Молодіївська стала Панською, але до кінця століття ще переважно була забудована одноповерховими будинками. Лише на початку ХІХ століття тут з’явилися кам’яні будинки на два і навіть три повер­хи. Вони і надали вулиці аристократичного шарму. Потім вулицю вкрили бруківкою. За легендою, її щоранку мили з порошком. На початку вулиці стояв поліцейський з дубинкою і бив кожного, хто приходив у брудних черевиках… Розпочиналася вулиця респектабельними будинками. Найбільш помітний будинок – кам’яна споруда з вежею "Три корони". Вона нагадувала про заклад "Під трьома коронами", з якого, власне, і почали забудову вулиці. Тут розміщувалася елітна кав’ярня "Габсбург". Вона не поступалася найкращим кав’ярням Відня і Парижа…"

"Сюди ходили, неначе у клуб…"
– Старенькі Чернівці цікаво відкривати через спогади людей, які колись тут жили, – якось поділився думкою із кореспондентом "МБ" міський голова Микола ФЕДОРУК. – Скільки б ми не читали історичної літератури, особисті нотатки людей несуть найбільше правди. Вони про Чернівці, яких ми не знали, про місто та його видатні вулиці… Так, цікавими є спогади чернівецького письменника Петера Деманта, який жив у місті до 1942 року. Потім його вивезли на заслання у Сибір. Попри важку роботу, в засланні він багато писав.

У книзі "Моя первая жизнь" Петер Демант з великою ностальгією згадує Панську вулицю. Він писав: "Ми обурювалися, якщо якась екстравагантна мода вчасно не з’являлася у вітринах на Панській вулиці... Панська вулиця – місце студентів, бездільників, офіцерів, дівчат на виданні… Сюди ходили, неначе у клуб, щоби дізнатися останні новини, побачити інших та й себе показати.

Важко було обійтися без неї – все-таки центр міста. Панської просто не оминути, якщо лише не робити трюк через брудну, не вкриту бруківкою вулицю імператора Йосифа. На Панській були найкращі магазини і три кінотеатри, найбільші книж­кові лавки і редакції трьох великих газет. У вітринах тут завжди стояли останні моделі автомобілів "Форд" і "Шевроле"…

Від одинадцятої до першої ранку на Панській бурлив густий натовп людей різного віку, гарно і, головне, модно одягнутих. А крізь вітрини кондитерських кафе за ними спостерігали інші люди: занадто гладкі і поважні, щоби прогулюватися у натовпі. Найкращим постом для спостереження було перше вікно кафе "Європа" зі спеціальним видом вверх і вниз на Панську… За круглим мармуровим столом зазвичай там сидів гарний старенький років сімдесяти… Завжди із чашечкою чаю. Він ніколи не пив чогось міцнішого, навіть гарної чорної кави…" 
Валерія ЧОРНЕЙ

Назви вулиці:

 Панською (Страда Домняске) вулицю називали до 1922 року.

 1922 року її офіційно перейменували на вулицю Янку Флондора, на честь румунського діяча, одного з ініціаторів приєднання Буковини до Румунії.

 Восени 1944 року вулицю остаточно перейменували на вулицю Ольги Кобилянської.

На вулиці розміщувалися:

 У будинку №23 – пожежна команда. Між вікнами другого поверху, над під’їздом є навіть герб пожежників. А у дворі ще зберігся майданчик, де стояли пожежні фірми.

 Дирекція Буковинського релігійного фонду. Приміщення було збудовано 1878 року. Зараз у споруді – краєзнавчий музей. На той час Фонд володів приблизно четвертою частиною найкращих земель і лісів у Карпатських горах.

 У будинку №19 знаходився перший Крайовий уряд. Він був тут, доки не збудували нове приміщення, в якому зараз 14-й корпус ЧНУ.

 Перший телеграф, відкритий у Чернівцях, також розміщувався на цій вулиці. У газетах 1890-х років можна знайти багато скарг на те, що на вулиці – дуже багато стовпів та дротів, які спотворюють її вигляд.

У теперішньому ресторані "Дністер" розміщувалося кафе "Відень". Воно було надзвичайно популярним серед поважних людей. Депутатам міської ради дуже подобалося це кафе. Їхній робочий день розпочинався з чашки чаю у кафе "Відень".
(За матеріалами з книги "Місто моєї любові" Василя Селезінки).