Домашні тварини роблять дітей добрішими

"Мрію про котика чи песика, але батьки не дозволяють. Кажуть, вдома повинна бути чистота. Мама запевняє, що від киці вдома буде багато шерсті. Але я дуже хочу мати тваринку…" Така ситуація, напевно, знайома багатьом батькам. Дорослі через власні практичні міркування не дарують дітям домашніх тварин. Однак психологи запевняють, що це неправильно. Домашня тварина дуже важлива для дитини.

Контакти із тваринами впливають навіть на розумовий розвиток
Фахівці називають тварин домашніми психотерапевтами. На їхню думку, тваринки знімають негативну енергетику, додають позитиву, зменшують втому й посилюють енергію. Люди, які доглядають тварин, менше дратуються, більше розслабляються, вони більш відкриті й емоційно врівноважені. Граючись із тваринками, дітки вчаться отримувати любов і виявляти її, вони можуть розслаблятися, радіти й розвиватися. Контакти із тваринами позитивно впливають на розумовий розвиток, врівноважують нервову систему, посилюють імунну систему, формують добру, люблячу людину.

Про важливість домашніх тваринок у житті дітей розповідає практикуючий психолог Альона Головіна:

– Бажання мати тварину – це вияв потреби в близькості, підтримці, у другові, у віддачі тепла, любові й турботи. Також це перший відповідальний крок, адже за тваринкою треба доглядати.

Яку тваринку обрати? Найчастіше діти хочуть котика чи песика. Проте якщо це неможливо, може бути й хом’ячок, рибки, кролики. На щастя, у зоомагазинах є всі необхідні засоби догляду за ними. І пам’ятайте – не менш чудово на дітей впливають контакти з віслюками, дельфінами.

Нагадаю, що кішка, наприклад, здавна вважається символом незалежності, таємничості. Собака, навпаки, – залежності, відданості, відкритості, простоти.
Кінь символізує дружню допомогу й працьовитість; птах – символ духовності, зв’язку з небом, рибки – мудрість і спокій.
Бажання мати меншого друга виникає в три-чотири роки

– Пам’ятайте, що можливість поговорити, поскаржитися, попеститися з домашніми тваринами необхідна дітям, особливо коли дорослі приділяють їм мало уваги, – продовжує Альона Головіна. – У замкнутих, боязких, нерішучих дітей кішка або собака часто замінюють друга: їм довіряють таємниці, печалі й радості. Своїм існуванням поруч із дитиною тварини згладжують її самотність, особливо коли батьки зайняті своїм життям.

Бажання мати тваринку виникає в більшості дітей приблизно в три-чотири роки й у старшому віці. Цей віковій період пов’язаний із так званою кризою самостійності "Я сам!". Час, коли в дітей посилюється зацікавленість до себе, своїх потреб і самостійності (від зав’язування шнурків – до бажання мати свої речі, власну територію й право бути почутим дорослими). Це дуже важливий етап для подальшого формування сильної й впевненої особистості. Відтак ті батьки, які можуть із розумінням поставитись до "витребеньок" свого чада, закладають основу в майбутнє.

Якщо відмовляєте дитині, обов’язково поясніть чому й найдіть вагому причину. Намагайтесь не обманювати, що тваринку немає де купити, немає на це грошей. Також не оцінюйте, не кажіть, що дитина буде поганим господарем для тваринки. Діти на емоційному рівні відчувають обман, а тому може зникнути авторитет, і діти вчитимуться обманювати у своїх же батьків.
Валерія Чорней