Бабусині розповіді про те, що онука знайшли у капусті чи приніс лелека, навряд чи задовольнять вашого малюка. Тож легше й корисніше сказати правду. Боятися цієї теми не слід. Треба задовольняти цікавість дитини на рівні її розуміння.
– Починаючи із трирічного віку, слід говорити з дитиною на теми, яких так бояться дорослі, – каже психолог-методист Центру практичної психології та соціальної роботи міського управління освіти Галина КРИВОШАЄВА. – Головне говорити так, як воно є. Є думка, що дитяча сексуальність розвивається із трьох років. Саме тоді й починаються запитання. Діти в цей період навіть можуть торкатися своїх статевих органів. Хай це не лякає батьків. Вони помічають, що хлопчики й дівчатка різняться. Тож і починають ставити батькам із цього приводу запитання. Батькам важливо дозволити дітям вільно спілкуватися з ними на цю тему. Поясніть, що так влаштовано природою, щоби могли народжуватися діти. Малюк у три-чотири роки не запитає у вас більшого. Не варто говорити дитині більше, ніж вона запитує. Наприклад, якщо дитина запитує, чи вона теж жила в животі матері, просто скажіть – так.
У чотири-шість років дитина вже може звернутися до батьків із конкретним запитанням – звідкіля я взявся в животику мами? Тоді вже можете щиро все пояснити дитині. Скажіть, що мама з татом кохають одне одного, вони разом лягають спати. Батьки обіймаються, цілуються, роздягаються. Тоді в животику з’являється плід. Можна або в спеціальних книжечках прочитати дитині про це, або намалювати власноруч. Не пропустіть цей момент. Поясніть, щоби ваша дитина не отримала про це негативну інформацію від інших. Якщо батьки не соромляться в сім’ї обійматися й цілуватися перед дитиною, вони й не соромляться про це говорити з нею.
Якщо ваша розповідь не буде відвертою, дитина шукатиме інформацію не від батьків, а прислухатиметься до дітей у садочку, школі.
Вікторія ПИСАРЕНКО
