Діти можуть відмовлятися коритися вчителеві й безперервно зривати уроки. Цей бунт насамперед спрямований на батьків з прагненням відстояти свою свободу. Ці діти зазвичай здібні до навчання та мають серед своїх однолітків чимало друзів.
– Дедалі частіше до мене почали звертатися батьки з аналогічною проблемою – діти відмовляються вчитися, на уроках бунтують, а переведення в іншу школу результатів не дає, – розповідає практикуючий психолог, гештальт-терапевт Альона ГОЛОВІНА. – Маленькі бунтарі зазвичай добре вчаться, добре розумово розвинені. Така поведінка є криком про допомогу. Це їхнє прагнення уваги і розуміння. Як правило, це учні сьомих-восьмих класів. А за маскою злості ховається тонка душа.
– Відповідальність за такі дії дитини потрібно розподіляти між усіма, – продовжує психолог. – У більшості випадків це діти з неповних сімей. Вони прагнуть батьківської уваги.
Працюючи з матерями маленьких бунтарів, ми виявили наступне. Це часто сильні, активні жінки, які всю свою увагу намагаються концентрувати на своїх дітях. Супроводжують їх всюди і завжди. Часто це авторитарні жінки. Вимагають, щоб дитина добре навчалася, примушують її до цього. Намагаються зробити зі своєї дитини зірку. При цьому намагаються повторити сценарій свого життя. По допомогу батьки починають звертатися вже тоді, коли вчителі та директори наполягають, щоб дитину забрали зі школи.
– Добре, коли є хтось, хто може розгледіти, що саме криється за такою поведінкою дитини. Ці діти шукають свободи та розуміння, – зауважує Альона Головіна. – Щиро хочуть, щоб над ними зменшили вдома контроль. Можливо, лише в школі, коли поблизу немає батьків, вони намагаються у такий спосіб проявити свою свободу. Бунтують, щоб виявити свою особистість. Загалом бунт притаманний сильним особистостям. Слабкі – відстоюють свої бажання хворобами.
Антоніна БАБЧУК
