Новорічна ніч для всіх – це шампанське, салат "Олів’є", святкування до ранку. А якою є Новорічна ніч для головних персонажів – Діда Мороза і Снігуроньки? Про це можна дізнатися, натягнувши бороду та взявши торбу з подарунками, що, власне, і зробили журналісти "МБ".
Щоби виграти
у конкурсі, роззулася
Вже кілька років поспіль у Новорічну ніч підзаробляю Снігуронькою. Цього року нас із Дідом Морозом запросили до невеличкого ресторану на околиці Чернівців. Роль Діда Мороза виконував чоловік середнього віку, з почуттям гумору та музичною освітою.
Гостей у ресторані зібралося близько сорока. Переважно – 20-30-річного віку.
Працювати ми розпочали за 15 хвилин до опівночі. Усі весело співали: "У лісі, лісі темному…" А потім попросили Діда Мороза, який грав на баяні, підібрати мелодію славнозвісної "Пісні про зайців". І затягли: "А нам все равно…"
Для участі у конкурсах дехто йшов на жертви. Наприклад, у змаганні, хто далі стрибне, одна дівчина не пошкодувала капронових колготок і зняла туфлі.
Новорічні конкурси повинні бути веселими і трохи вульгарними. Ось один із них: чоловік із зав’язаними очима повинен із рота жінки з’їсти цукерку. Але доки чоловікові зав’язують очі, жінку підмінюють іншим чоловіком. Треба бачити обличчя учасника, коли йому розв’язують очі! "Постраждалий" отримує приз – "за мужність".
Потрібно бути дотепним та впевненим
Щодо самих Діда Мороза та Снігуроньки, то вони мають бути веселими, дотепними, запальними, але не нав’язливими. Загалом робота неважка, але не без курйозів.
Ось і цього року траплялися екстремальні випадки. Компанія молодих людей кілька разів наливала мені келих шампанського і просила з ними випити до дна. Перший келих я ще перехилила. Проте від наступних відмовилася – ще ж працювати треба. Тоді один із молодиків жартома стягнув із мене шапку Снігуроньки. Видовище не з найкращих – під шапкою у мене були закріплені дроти від радіомікрофона.
Трохи пізніше цей же хлопець запросив мене на танець. Я погодилася, але згодом пожалкувала про це. Молодик, будучи вже добряче напідпитку, підняв мене, не розрахував сил – і ми гепнулися на тверду плитку. "Шановні відвідувачі, бережіть Снігуроньку – вона у нас одна", – прокоментував цей випадок дотепний музикант.
Все-таки вечір видався гарним. А зароблена тисяча гривень допомогла забути про незручності.
Спробуй поясни, що подарунків на усіх немає
Дідом Морозом довелося працювати в одному з нічних клубів Івано-Франківщини. Із замовником домовилися про тисячу гривень. Це невелика ціна. Бо "Дідо" із досвідом переважно бере у таку ніч триста євро і більше.
На робоче місце приїхали 31 грудня в обід. Пройшлися сценарієм, перевірили мікрофони.
Поважні газди і газдині приймали вітання і займали місця у залі. Кожен хотів отримати подарунок, а адміністрація їх видала лише десяток. І спробуй поясни це панночці напідпитку, яка смикає за бороду і канючить: "Діду, Діду, дай мені подарунок!"
О 23.00 пройшлися залами (їх у закладі два), привітали гостей, випиваючи з ними бутафорське шампанське. Після першого тосту одразу можна визначити, з якою публікою можна легко працювати, а яка є потенційно небезпечною.
Ось поважний чоловік у компанії трьох дівчат, який почав святкувати трохи раніше за інших, відразу виявляє бажання випити з Дідом Морозом. Підтримую його бажання келихом ситра. Але пильне око відпочивальника вираховує, що в келиху не алкоголь. Без церемоній пан наливає чарчину і каже: "Ну, давай, Діду". В голові виникає думка, що на годиннику лише 23.20 і якщо я вип’ю чарку з кожним, то десь о 01.00 від Діда Мороза залишиться лише згадка.
Зі Снігуркою рухаємося залом до найбільшого столу та найгучнішої компанії. Тут чоловіки та жінки віком 30-35 років, гуляють весело, але культурно. Виголошуємо тости та жартуємо – контингент відмінний. Навіть до бутафорського шампанського ставляться із розумінням.
Декого з гостей кортить врізати посохом "межи очі"
За сусіднім столиком дівчача компанія – відразу беруться загадувати бажання: просять олігархів і вілли. Таких у мене в мішку не виявилося, тому обмежилися побажаннями.
Передчасно сп’янілий хлопчина років 18-ти нелітературною мовою починає озвучувати щось про Снігурку. Виникає дике бажання махнути чарівним посохом "межи очі". Але згадуючи, що приїхав працювати, розтягую "щиру" посмішку.
00.30: тепер із відпочивальниками можна проводити сороміцькі конкурси. Розігріті люди залюбки беруть у них участь. Після конкурсів публіка поспішає за столи, а я отримую першу можливість для перекуру. Заходжу в кімнату для персоналу. Тут пахне домашньою ковбасою і горілкою. Але недоречно заходить замовник. Діда Мороза він називає "відморозком" і щиро регоче, вважаючи це вершиною креативу. Не помітивши посмішок у присутніх, йде геть. У такі моменти розумієш, чому в Діда Мороза сива борода. Але близько до серця таке брати не слід: хто платить – той замовляє музику.
Після 02.00 намагаюся відтворити хронологію подій. Згадуються найвеселіші конкурси, виступ чернівецького музичного гурту та ридаючі стриптизерки, яким замість трьох з половиною тисяч заплатили тисячу. Та й Дідові Морозові зі Снігуркою грошей недоплатили.
Під ранок агресивний контингент активізувався. Тож слід бути обережним, розминаючись з "плечистими" гостями, які вважають своїм обов’язком врізати Дідові Морозу, щоби потім вихвалятися. Дотягнувши програму до ранку, мовчки взяв свій зменшений гонорар…
Ганна РОМАНОВСЬКА,
Михайло САЛІТРА
