Новорічна ніч для всіх – це шампанське, салат "Олів’є", святкування до ранку. А якою є Новорічна ніч для головних персонажів – Діда Мороза і Снігуроньки? Про це можна дізнатися, натягнувши бороду та взявши торбу з подарунками, що, власне, і зробили журналісти "МБ".
Щоби виграти
у конкурсі, роззулася
Вже кілька років поспіль у Новорічну ніч підзаробляю Снігуронькою. Цього року нас із Дідом Морозом запросили до невеличкого ресторану на околиці Чернівців. Роль Діда Мороза виконував чоловік середнього віку, з почуттям гумору та музичною освітою.
Гостей у ресторані зібралося близько сорока. Переважно – 20-30-річного віку.
Працювати ми розпочали за 15 хвилин до опівночі. Усі весело співали: "У лісі, лісі темному…" А потім попросили Діда Мороза, який грав на баяні, підібрати мелодію славнозвісної "Пісні про зайців". І затягли: "А нам все равно…"
Для участі у конкурсах дехто йшов на жертви. Наприклад, у змаганні, хто далі стрибне, одна дівчина не пошкодувала капронових колготок і зняла туфлі.
Новорічні конкурси повинні бути веселими і трохи вульгарними. Ось один із них: чоловік із зав’язаними очима повинен із рота жінки з’їсти цукерку. Але доки чоловікові зав’язують очі, жінку підмінюють іншим чоловіком. Треба бачити обличчя учасника, коли йому розв’язують очі! "Постраждалий" отримує приз – "за мужність".
Потрібно бути дотепним та впевненим
Щодо самих Діда Мороза та Снігуроньки, то вони мають бути веселими, дотепними, запальними, але не нав’язливими. Загалом робота неважка, але не без курйозів.
Ось і цього року траплялися екстремальні випадки. Компанія молодих людей кілька разів наливала мені келих шампанського і просила з ними випити до дна. Перший келих я ще перехилила. Проте від наступних відмовилася – ще ж працювати треба. Тоді один із молодиків жартома стягнув із мене шапку Снігуроньки. Видовище не з найкращих – під шапкою у мене були закріплені дроти від радіомікрофона.
Трохи пізніше цей же хлопець запросив мене на танець. Я погодилася, але згодом пожалкувала про це. Молодик, будучи вже добряче напідпитку, підняв мене, не розрахував сил – і ми гепнулися на тверду плитку. "Шановні відвідувачі, бережіть Снігуроньку – вона у нас одна", – прокоментував цей випадок дотепний музикант.
Все-таки вечір видався гарним. А зароблена тисяча гривень допомогла забути про незручності.
Спробуй поясни, що подарунків на усіх немає
Дідом Морозом довелося працювати в одному з нічних клубів Івано-Франківщини. Із замовником домовилися про тисячу гривень. Це невелика ціна. Бо "Дідо" із досвідом переважно бере у таку ніч триста євро і більше.
На робоче місце приїхали 31 грудня в обід. Пройшлися сценарієм, перевірили мікрофони.
Поважні газди і газдині приймали вітання і займали місця у залі. Кожен хотів отримати подарунок, а адміністрація їх видала лише десяток. І спробуй поясни це панночці напідпитку, яка смикає за бороду і канючить: "Діду, Діду, дай мені подарунок!"
О 23.00 пройшлися залами (їх у закладі два), привітали гостей, випиваючи з ними бутафорське шампанське. Після першого тосту одразу можна визначити, з якою публікою можна легко працювати, а яка є потенційно небезпечною.
Ось поважний чоловік у компанії трьох дівчат, який почав святкувати трохи раніше за інших, відразу виявляє бажання випити з Дідом Морозом. Підтримую його бажання келихом ситра. Але пильне око відпочивальника вираховує, що в келиху не алкоголь. Без церемоній пан наливає чарчину і каже: "Ну, давай, Діду". В голові виникає думка, що на годиннику лише 23.20 і якщо я вип’ю чарку з кожним, то десь о 01.00 від Діда Мороза залишиться лише згадка.
Зі Снігуркою рухаємося залом до найбільшого столу та найгучнішої компанії. Тут чоловіки та жінки віком 30-35 років, гуляють весело, але культурно. Виголошуємо тости та жартуємо – контингент відмінний. Навіть до бутафорського шампанського ставляться із розумінням.
Декого з гостей кортить врізати посохом "межи очі"
За сусіднім столиком дівчача компанія – відразу беруться загадувати бажання: просять олігархів і вілли. Таких у мене в мішку не виявилося, тому обмежилися побажаннями.
Передчасно сп’янілий хлопчина років 18-ти нелітературною мовою починає озвучувати щось про Снігурку. Виникає дике бажання махнути чарівним посохом "межи очі". Але згадуючи, що приїхав працювати, розтягую "щиру" посмішку.
00.30: тепер із відпочивальниками можна проводити сороміцькі конкурси. Розігріті люди залюбки беруть у них участь. Після конкурсів публіка поспішає за столи, а я отримую першу можливість для перекуру. Заходжу в кімнату для персоналу. Тут пахне домашньою ковбасою і горілкою. Але недоречно заходить замовник. Діда Мороза він називає "відморозком" і щиро регоче, вважаючи це вершиною креативу. Не помітивши посмішок у присутніх, йде геть. У такі моменти розумієш, чому в Діда Мороза сива борода. Але близько до серця таке брати не слід: хто платить – той замовляє музику.
Після 02.00 намагаюся відтворити хронологію подій. Згадуються найвеселіші конкурси, виступ чернівецького музичного гурту та ридаючі стриптизерки, яким замість трьох з половиною тисяч заплатили тисячу. Та й Дідові Морозові зі Снігуркою грошей недоплатили.
Під ранок агресивний контингент активізувався. Тож слід бути обережним, розминаючись з "плечистими" гостями, які вважають своїм обов’язком врізати Дідові Морозу, щоби потім вихвалятися. Дотягнувши програму до ранку, мовчки взяв свій зменшений гонорар…
Ганна РОМАНОВСЬКА,
Михайло САЛІТРА
На Буковині судитимуть двох чоловіків, які переправляли військовозобов’язаних до ЄС через систему «Шлях»
