«Небезпечних отруйних тварин у моїй колекції немає»

Кокетлива білосніжна папуга Клара з гордістю вимовляє своє ім’я, вигукує "Ура!" і гучно сміється жіночим голосом. Чорний крук вітається і представляється як "Керрі-бандюга". Мадагаскарський лемур Воланд має демонічні очі та погляд. Маленька мавпочка Боніфацій полюбляє золоті сережки і ланцюжки. Ящірка перебігає річку поверхнею води, швидко перебираючи лапками.
Понад сто видів екзотичних тварин можна побачити на виставці у "Формаркеті". Це майже 20 видів ящірок, 30 – тропічних змій, 20 – черепах, великих папуг, крокодилів, лемурів, павуків…А скорпіонів тут можна навіть придбати.

Щоби зібрати колекцію, об’їхав чимало країн
– Це моя приватна пересувна виставка – найбільша в Україні, – розповів власник виставки екзотичних тварин Андрій МАРОККО. – Почалося все з невеликої колекції, яку я почав збирати ще у студентські роки. Хоча тварин любив змалку. Бувало, ловив у річці жаб і вужів, приносив їх до дитячого садка, чим дуже лякав вихователів. Отож можна сказати, що це справа мого життя. Мені пощастило – вдалося поєднати моє заняття і хобі. Уся наша сім’я – я, дружина і син – за освітою біологи. Отож усі разом займаємося тваринами. Вони вимагають цілодобового догляду. Для кожної тваринки потрібно створити відповідний мікроклімат, наближений до природного. У нас екзотичні тварини дуже добре розмножуються. Отож майже 90 відсотків колекції – виведені в неволі. Удома у Запоріжжі навіть маємо окрему квартиру для тварин. Там знаходяться вагітні, новонароджені, хворі. Коли їду з виставкою в інше місто, за ними доглядають домашні. Удома буваю лічені дні в році. А так здебільшого "на колесах".
Щоби зібрати таку велику кількість рідкісних тварин, Андрій Марокко об’їхав чимало країн. Більше 20 разів побував у країнах Африки, Таїланді, В’єтнамі. "Небезпечних отруйних тварин у моїй колекції немає, – запевнив власник виставки. – Адже основні наші відвідувачі – діти. Майже всі тварини безпечні та ручні, дуже лагідні. З багатьма можна вільно поспілкуватися, фотографуватися, навіть взяти в руки. Наприклад, котячий лемур Ріккі любить, щоби йому почесали спинку.

"Штраф – один палець"
У приміщенні гамірно. Жовточуба папуга-красуня намагається познайомитися з кожним відвідувачем і голосно викрикує своє ім’я "Клара!" Ще одна папуга Варвара, яку Андрій Марокко називає "україночкою" за її жовто-блакитне забарвлення, – надзвичайно здібна і знає багато слів. Проте вона ще й дуже ревнива. Коли улюблений господар підходить до інших кліток, вона голосно обурюється. Або починає передражнювати королівського лемура, який у відповідь волає. Закоханий зеленокрилий ара ревно захищає від відвідувачів свою подругу Риту, не забуваючи при цьому повторювати: "Арчик-красавчик". Зате великий крук лякає: "Керрі-бандюга!", але при цьому дуже мило вітається. На його клітці висить табличка із серйозно-жартівливим попередженням: "Пальці в клітку не встромляти!!! Штраф – один палець".
Не варто підходити, особливо жінкам, і до клітки, у якій знаходиться мініатюрна мавпочка породи капуцинів із серйозною кличкою Боніфацій, хоча її всі ласкаво називають Боня. Вона полюбляє стягувати з відвідувачок золотисті сережки та ланцюжки. Улюбленець дітей – надзвичайно милий ручний лемурчик із величезними очима на ім’я Кукі або Кінг-Конг. Маленьким відвідувачам дуже хочеться взяти його на руки або хоча би погладити. Є на виставці й представники української фауни, занесені до Червоної книги, – ручні пугач Філімон і байбак степовий, якого вигодували молоком із пляшечки.
До Андрія Марокко підходить учителька Олена Аляб’єва, дякує за те, що її учні зі школи-інтернату змогли безкоштовно подивитися виставку. "Дітей-інвалідів, із багатодітних та малозабезпечених сімей пропускаємо безкоштовно, – підтвердив пан Андрій. – Але тільки у супроводі учителя чи вихователя. Для цього потрібно заздалегідь звернутися до мене з відповідним листом".
Надія БУДНА