Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Наприкінці грудня 1979 року радянські війська вторглися до Афганістану. Розпочалася десятирічна війна, яку в Союзі називали "виконанням інтернаціонального обов’язку".
Серед тих, хто був на цій війні – чернівчанин, підполковник медичної служби у запасі, кавалер ордена Червоної Зірки Валерій Гіріч.
– Як ви потрапили до Афганістану?
– Після закінчення військового факультету Куйбишевського медінституту я встиг прослужити декілька років у гарнізонах Приморського краю, у Польщі, а потім мене перевели до Ужгорода. А шостого грудня 1981 року вже був у Кабулі. Звідти потрапив до Баграма – міста, яке знаходиться за 40 кілометрів від афганської столиці. Тут знаходився окремий медичний батальйон. Це був час, коли партизанський рух був у розпалі.
На бойові операції я виїжджав разом із фельдшером Миколою Білоусом – відмінним медиком. Він робив уколи пораненим у вени, що було запорукою того, що ті виживуть, а в бойових умовах це було нелегко зробити.
Був один випадок, який запам’ятався мені на все життя. На одному з гірських плато розміщувалися наші підрозділи. А перед цим тут деякий час перебували десантники. Коли вони пішли, американські інструктори замінували цю територію італійськими мінами. Водій автомашини "ЗІЛ-131" Микола Бутенко саме ремонтував двигун, коли неподалік вибухнула міна. Хлопця дуже посікло дрібним камінням, а осколок розміром із кулак пролетів повз його голови й пробив капот. Оглянувши його, я вирішив викликати вертоліт і відправити пораненого на базу – водія потрібно було колоти антибіотиками, щоб не було зараження організму. Він плачучи прохав мене не робити цього, мовляв, проникаючого поранення немає, хочу в своїй частині залишитися. Прилетіли два вертольоти, які привезли хліб і набої. На один із них поклали й трьох поранених хлопців. Вертоліт лише злетів, як по ньому вдарили ракетою. Той спалахнув, і почав поволі падати. Три члени екіпажу і троє поранених, серед них і Бутенко, загинули.
– Чи доводилося вам лікувати й афганців?
– Під час агітаційних рейдів у кишлаки. Спочатку крутили фільми, а потім запрошували афганців на прийом до лікаря-шураві. Вимірював кров’яний тиск, температуру. Поруч був солдат-перекладач. Він виконував і охоронні функції мав право стріляти на ураження без попередження, якби на мене напали. Річ у тім, що командування домовлялося зі старійшинами кишлака, які гарантували нашу безпеку на певний час. Під час одного з таких оглядів мене сфотографував кореспондент газети "Правда". Цей знімок є і в фотоальбомі, виданому у Кабулі. До речі, ми тоді вельми зачитувалися репортажами журналіста Олександра Каверзнєва, який намагався писати правду, наскільки це було тоді можливо, про війну. Через це його й отруїли бінарною отрутою душмани, коли той був на афганському весіллі. А офіційно повідомили, що журналіст помер у Москві.
– Хворих і поранених було багато?
– Чимало. Хворіли на малярію, гепатит, я теж підхопив гепатит. І поранених було багато. Особливо під час боїв в ущелині Паншер, де були поклади алмазів. Один з офіцерів переправляв кімберліт – так називалася порода, з якої видобували алмази, додому в Союз у трунах. Пізніше його викрили й засудили до восьми років.
– А як лікувалися душмани?
– У них були іноземні лікарі. Одного разу наші вбили французького лікаря й принесли мені чимало імпортних ліків. Зокрема данських та англійських. Наприклад, були надувні шини, які використовували при переломах кінцівок – у нас лише чули про такі засоби. А ще були ампули з морфіном і адреналіном: для знеболювання і мінімізації крововтрати. Наші ж препарати – лише морфін. Були й інші ліки наркотичної дії. Тобто йдеться про те, що афганські сили опору мали відмінне медичне забезпечення.
Додому я повернувся у листопаді 1983 року. Зараз на пенсії, маю проблеми зі слухом – наслідок афганської війни. 
Василь Гринюк
Рейтинг:
(голосів: 1)
15-12-2009, 11:02
Коментарів 0 Переглядів 2412

загрузка...
У «Буковині» заявили про припинення існування футбольного клубу
Гендиректор клубу сказав, що команда може зникнути взимку, якщо не буде фінансування
На Буковині трактор наїхав на чоловіка посеред поля: постраждалий помер у лікарні
40-річний чоловік помер від важких травм, отриманих внаслідок наїзду на нього гусеничного трактора
Популярне Коментують
• Новини
Виварки вам у поміч і бережіть пацанів. Блог Мостіпаки
Про головні події минулого тижня у блозі Олександра Мостіпаки
загрузка...
Перший Центр Дитячого Зору відкрив свої двері для маленьких чернівчан (на правах реклами)

У середу, 10 жовтня, на Соборній площі, 1, відкрився перший у Чернівцях Центр Дитячого Зору "Люксор Kids", що став довгоочікуваним поповненням у великій родині "Оптики Люксор"
Буковинцям пропонують автомобілі Renault в кредит на особливих умовах (прес-реліз)

Жителі Буковини мають змогу придбати нові автомобілі Renault на акційних умовах- від 1% річних.
ПриватБанк збільшив термін кредитування на придбання нових автомобілів до 7 років (прес-реліз)

Акційні умови кредитування на придбання нових автомобілів включатимуть в себе відсоткову ставку від 0,01% річних, аванс від 10% вартості авто та подовжений строк кредиту - 7 років
Апартаменти чистого повітря чекають на своїх мешканців (на правах реклами)

На околиці Чернівців, подалі від міської метушні, розташувався новий сучасний житловий комплекс "GARDEN HALL", який відрізняється зручним плануванням квартир, якістю будівництва і доступною ціновою політикою
Солодке задоволення у Чернівцях (на правах реклами)

А ви знали, що солодощі сприяють вашому щастю? Ні? Тоді мерщій до найсолодших місць у Чернівцях, що вразять не лише смаком десертів, але й їх естетичним оформленням.