Командування 300-го полку до Дня Збройних Сил України влаштувало показову програму для школярів та вихованців військово-спортивного ліцею – марширування, виступ розвідників з елементами рукопашного бою, показ техніки та умов солдатського життя.
– Я хотіла би піти служити до війська, – розповіла учениця військово-спортивного ліцею Кароліна. – Хоча в моїй родині військових немає, мені армія дуже подобається. Гадаю, це не лише чоловіча справа. В армії й жінкам роботи вистачає.
Майбутні воїни мали змогу потримати в руках справжню зброю.

Щоб завести танк, треба відро солярки
Військові не скаржаться на долю. Однак зізнаються, що служити останнім часом стало важче. Сучасне військо потребує дорогої та ефективної техніки і можливості солдатів навчитися нею користуватися. Однак фінансування армії зменшилося до мінімуму.
– Ситуація складна, але навчальні програми виконуються. Бойові навики солдати отримують, – запевняє заступник командира полку з виховної роботи підполковник Іван ЖЕЛІЗНЯК. – Техніка стоїть законсервована, але в будь-який момент зможе виїхати і виконати завдання. Стрілецьку зброю солдати вміють не тільки збирати-розбирати. Вони постійно їздять на полігон. Тож стріляти вміють. Освоїти важку техніку важче, але танки, БМП і БТР теж солдати добре знають і навчені на них їздити. Ось тільки коштує це чимало. Так, танк потребує для подолання одного кілометра 4,5 літра солярки. Щоби його завести і прогріти двигун на холостому ходу – в трубу вилітає відро пального. Тож можна уявити, скільки коштів потрібно для навчання та підтримання навичок лише водіїв.
Умови життя в казармах – спартанські, але цілком пристойні.
Нещодавно в одній із казарм виникла необхідність відремонтувати побутову кімнату. Бюджетних коштів на це передбачено не було. Обійшлися своїми силами, до роботи залучили солдатів, які вміють робити ремонти. Для придбання матеріалів шукали спонсорів. Довелося навіть просити допомоги батьків тих солдатів, які живуть недалеко. Тепер кімната тішить око свіжими стінами і новенькими побутовими приладами.

"Важко звикнути до жорсткого порядку"
Сержант Віталій Савчук служить уже 14 років. Він встиг побувати й у "гарячій точці" у складі миротворчої місії. За проведеними в армії роками не шкодує. За цей час здобув вищу юридичну освіту, військову спеціальність. Ще шість років – і в 38 років піде на пенсію.
Як старшина батальйону він постійно має справу з солдатами. Каже, до служби більшість ставиться добре. Ось тільки останніми роками помітно знизився рівень патріотизму серед молоді. Рідко хто згадує про свій обов’язок перед Батьківщиною – хоча є і такі. Часто кажуть, що прийшли на службу, тільки щоб отримати військовий квиток.
Трохи більше тижня тому до полку прибуло поповнення. Один із новачків – Василь із Новоселицького району. Він ще не зовсім солдат, бо не склав присягу.
– Нічого, служити можна, – каже юнак. – Скаржитися не маю на що. Ось тільки важко звикнути до жорсткого порядку. А ще від незвички постійно болять ноги від стройової підготовки. Зате з фізичними навантаженнями справляюся, бо раніше займався спортом. 
Ігор ДОВГАНЬ