В одному з цьогорічних номерів газети ("МБ" №77 від 16 липня 2009 року) ми писали про чотирьох братів Чепілів із Кам’яної Сторожинецького району. Найстаршому з них Петру – 18 років, а найменшому Анатолію – 13. Мешкали вони на окраїні села у невеличкій напівзруйнованій хатинці. Одна стіна її осіла, а дірявий дах протікав, коли падав дощ. Замість дверей – напнута ряднина. Тепер село побудувало хлопцям нову двокімнатну хату.
"Гірко було дивитися, як бідують хлопці"
Нагадаємо, що батько дітей помер, а мама вела невпорядкований спосіб життя. Діти навчаються в одному з чернівецьких інтернатів. Найгірше було, коли підлітки перебували вдома на канікулах – проживати у таких злиденних умовах було нестерпно. Хлопчаки перебивалися тимчасовими заробітками в односельчан. Працювали так, що про них громада відгукувалася якнайкраще. Більше того, один із місцевих господарів, єгер Дмитро КИРИЛЮК, взяв найменшого Чепіля до себе – хлопчина проживав у сім’ї Кирилюків, допомагав поратися по господарству.
– Гірко було дивитися, як бідують хлопці, – розповідав Дмитро Назарович. – А виросли вони у мене на очах, гарні, здорові. Кожен газда жалів їх, але не знали, як зарадити Чепілям, коли хатина розвалилася. Чимало односельчан зійшлося на тому, що потрібно методом клаки звести новий будинок.
Серед ініціаторів такої пропозиції стало подружжя Дмитра та Домніки ДАНИЛЮКІВ, яке взагалі відзначається неабиякою благодійністю. Вони допомогли фінансово не одній неблагополучній сім’ї. Домніка Миколаївна тоді сказала:
– Наша родина готова пожертвувати на будівництво нового будинку для дітей тисячу доларів. Потрібно лише, щоби хтось конкретно зайнявся збиранням коштів та організаційно забезпечував хід робіт. Є й будівельна бригада у селі, готова працювати на будові.
До подружжя Данилюків та Кирилюків долучилася й родина Сільвестра та Олени Козаків. Отож троє жінок з цих сімей і зайнялися збиранням коштів на будівництво хати для Чепілів.
Залишилося
ще провести світло
й придбати меблі
Кам’янчани залюбки відгукнулися на заклик: давали від двох гривень до декількох тисяч. Ініціативу добродійників підтримали понад 130 кам’янських сімей. Серед спонсорів будівництва – православна та церква адвентистів сьомого дня, райрада, підприємство "Буковинапродукт", сільський голова Василь Гідора. А місцевий осередок однієї з партій передав 1000 гривень для укладки двох пічок. Будівництво житла для напівсиріт стало справою честі села. На клаці працювали не лише дорослі, а й друзі хлопчаків. Сільрада ж змог­ла зашутрувати майже півкілометра дороги до новобудови.
Побудували нову хату неподалік старого будинку. Невеличкий коридорчик, дві кімнати. Сусідка Чепілів фарбувала вікна, коли ми завітали до хати. За словами господині, Олени Петрівни, залишилося ще провести світло й придбати меблі, бо наразі сплять діти на підлозі. Але в хаті тепло.
– Буде у вас світло, допоможемо також вивезти й сміття, – пообіцяв Василь ГІДОРА. І почав цікавитися іншими проблемами цієї сім’ї. Зокрема найстаршого сина Олени Чепіль Петра повідомив, що районна влада готова працевлаштувати його. Хлопець сказав, що подумає.
– До речі, це була не єдина цього року хата, яку громада звела добродійним чином, – продовжив Василь Іванович. – Скажімо, аналогічна ситуація з житлом склалася і в пенсіонерки Катерини Блидюк. У серпні почали будувати нову хату, а місяць тому завершили. Кошти виділяли сільрада, райрада, допомагали односельчани. 
Василь ГРИНЮК