Під час карантину більшість студентів, які проживають у гуртожитках, поїхали додому. Залишилися сироти, яким немає куди їхати, та студенти, які працюють.
У Чернівецькому національному університеті таких студентів дванадцятеро, які живуть у гуртожитку №3 у двох блоках. Ці кімнати, за словами проректора університету Івана ГРИГОРАЩУКА, значно кращі за звичайні. У них поселяють іноземних студентів, а також учасників конференцій та вчених рад. Тут тепло, є гаряча вода, нові меблі, встановлені пластикові вікна. Щоправда, днями опалення зменшать – для економії.
– Задля 12-ти студентів доводиться опалювати весь гуртожиток і витрачати дві тисячі гривень на добу, – пояснює проректор. – Тому опалення зменшимо, а натомість у кожній кімнаті зі студентами встановимо масляний обігрівач – ми закупили їх десять. За перебування у цих кімнатах студенти не платять додатково, хоча проживання тут коштує дорожче, ніж у звичайних. Ми лише побоюємося, щоби студенти нічого не понищили. Тому перед поселенням уклали договір: якщо щось зламають – будуть відшкодовувати.
Кореспондент "МБ" навідалася до студентів, які живуть під час карантину в гуртожитку.
– Я – повний сирота, – каже 19-річний студент факультету історії, політології та міжнародних відносин Юрій ГРИГОРИШИН із Кельменського району. – Раніше під час канікул жив у дідуся з бабусею. Але нещодавно бабуся розсердилася на мене за те, що я їй не допоміг поратися на городі. Після батька мені залишилася хата. Але у ній немає ні електрики, ні опалення. Тож мені нікуди піти, і я залишився жити у гуртожитку. Нам справді виділили кімнати кращі, ніж ті, у яких я зазвичай живу в гуртожитку. Тут є усе, що потрібно. Хіба що окрім холодильника. Він є, але у кімнатах для професорів, а нас туди не пускають. Тож продукти купуємо і відразу з’їдаємо, щоби не псувалися.
– Я не поїхав додому, бо всерйоз займаюся панкратіоном і, незважаючи ні на що, не можу пропускати тренування, – пояснює студент факультету фізичної культури та здоров’я людини Юрій ЧЕРКАЛЮК. – У мене також немає батьків, я міг би поїхати до сестри або брата, але у них свої сім’ї, не хочу їм заважати.
Від нудьги студентів рятують ноутбуки: вони переглядають фільми, грають в ігри.
В іншому блоці живуть дівчата.
– Я викладаю східні танці і не можу навіть на період карантину покинути заняття, – каже студентка Луїза СТОЯН із Сокирян. – Крім того, у мене у Чернівцях є хлопець, не хочу його залишати. У гуртожитку нам живеться весело. Кімнати гарні. Щоправда, вони більше схожі на кабінети – немає ні килимів на стінах, ні завіс на вікнах.
У сусідній кімнаті живе студентка філософсько-теологічного факультету Наталія СЕРЕДЯК із маленьким сином Богданчиком. Хлопчик грається справжньою маленькою черепашкою, яка плаває у крихітному "басейні".
– У мене немає батьків, але за законом я не вважаюся сиротою, бо мені більше 23 років, – каже Наталя. – Вирішила вступити до університету, щоби здобути вищу освіту – з нею легше знайти хорошу роботу. Хоч я чернівчанка, але так склалося, що наразі не маю де жити. Тож університет допоміг мені, виділивши окрему кімнатку. На період карантину нас переселили до гуртожитку №3. Тут добре, краще навіть, ніж у попередній кімнаті.
У гуртожитках залишилися і деякі студенти інших вузів. Зокрема у Буковинському державному медичному університеті карантин у гуртожитках №3 та №5 пересиджують іноземні студенти, а також сироти та ті, хто працює.
У Чернівецькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ у гуртожитку живуть десять студентів. Як запевнила комендант гуртожитку, вони забезпечені усім необхідним – теплом, гарячою водою, кухнею.
Галина МАРКІВ
