«Заборонили навіть ходити, а я поїхала на шоу «Танцюють всі»

У кастингах шоу "Танцюють всі-2" взяло участь чимало чернівецьких танцівників. Серед них – Олександра Ротар і Оксана Микитюк.
"Для участі в шоу потрібна харизма"

Оксана Микитюк – викладач сучасних танців та аеробіки. Танцювати почала з п’яти років. Щоправда, спочатку батьки попри волю дівчини віддали її до музичної школи вчитися гри на фортепіано. Оксана чесно відучилася усі роки в музичній школі, але не полишала мрії танцювати. І в 13 років знову повернулася до свого захоплення, з яким і досі нерозлучна.

– Почувши про шоу "Танцюють всі", вирішила спробувати свої сили, – розповідає Оксана. – На жаль, у Чернівцях відбору не було. Найближчі міста, у яких відбувався кастинг, – Львів та Івано-Франківськ. До Львова я не потрапила – пропустила потяг, тож поїхала до Івано-Франківська. До речі, те, що ви бачите по телевізору, знімають вже у Києві. Це другий тур відбору, телевізійний. А передкастинги відбуваються у регіонах. Тож я виступила в Івано-Франківську, а через певний час отримала повідомлення, що пройшла до другого туру і мене запрошують до Києва. Під час виступу за учасниками спостерігають психологи та режисери. Окрім вміння танцювати, потрібно мати ще й харизму, яка підштовхнула б глядачів за вас голосувати.

– Не знаю, чи справедливий цей конкурс, – розмірковує Оксана. – Гадаю, до сотні найкращих беруть все-таки за об’єктивними показниками. А ось місце серед двадцятки найкращих може навіть коштувати грошей. Адже перед танцівниками, які потрапили до 20-ки, відкриваються непогані перспективи у майбутньому. Тому не виключено, що деякі з учасників не пошкодували нічого, щоб у ній опинитися.
"Влад Яма – низенький, худенький і вимогливий"

А 21-річна вихованка клубу східного танцю "Аміра" Олександра Ротар не лише пройшла до другого телевізійного туру, а навіть потрапила на вечірню хореографію до Влада Ями. Олександра – працівник податкової, а ще викладач східних танців та аеробіки.
З Олександрою трапилася історія, яку просто не могли не показати по телевізору. За два дні до конкурсу вона під час тренування невдало впала і серйозно пошкодила м’язи правої ноги.

– Це було дуже страшно, – зізнається дівчина. – Ти падаєш і відчуваєш, як у тебе в нозі щось тріскає. Я не могла навіть ступити на ногу. Це трапилося за містом, тож поряд навіть не було лікаря. Ми з подругою почали розігрівати мені ногу, а, як потім виявилося, треба було її охолоджувати. Лише наступного дня лікарі мене оглянули і виявили надрив м’яза. Мені заборонили навіть ходити. Але я все-таки вирішила взяти участь у конкурсі. Набрала з собою таблеток, які трохи втамовували біль, і поїхала. Довелося повністю змінювати програму виступу, щоби перенести більшість навантаження з правої ноги на ліву. Звісно, травмована нога завадила мені на повну викластися перед суддями.

– Перед виступом зайшла до залу, де відбувався кастинг, – згадує Олександра. – І коли побачила, як професійно танцюють учасники і як їх "опускають" судді, у мене відпала охота виступати. Кожного судді критикували мінімум п’ять-десять хвилин. Могли відмовити людині через те, що вона неточно приземлилася під час виконання потрійного піруету.
Мій виступ також критикували хвилин десять, я вже не знала, куди подітися. Але потім все-таки відправили на хореографію, тобто дали ще один шанс потрапити до Ялти. Хореографію викладав сам Влад Яма, вчив нас танцювати самбу. "Вживу" він – звичайна людина, низенький, худенький. Як тренер – дуже вимогливий. Під час виконання самби найважче довелося брейкерам, адже більшість із них ніколи навіть не танцювали в парі. Вразило, наскільки всі учасники були дружніми, як допомагали одне одному. А Ліля Ребрик – надзвичайно проста! Підходила до учасників, спілкувалася з ними. Я зрозуміла: щоби потрапити на шоу, потрібно не лише гарно танцювати, а й бути яскравою особистістю. І, звісно, потрібне везіння.