Цього року до вузів вступило четверо колишніх стипендіатів обласного відділення Дитячого Фонду України. Це діти без батьків, яких виховують родичі. Зокрема талановита юна художниця та поетеса Тетяна Полубко вступила аж до двох вузів – Львівської академії мистецтв та на факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (заочно). Наталя Звінко стала студенткою економічного факультету Чернівецького національного університету, Павло Ревуцький вступив на факультет іноземних мов ЧНУ, Максим Тазиров – на хімічний факультет ЧНУ.
"До тестів не готувався, і все ж написав на 198 балів"
Максим ТАЗИРОВ зізнається, що до тестування з хімії зовсім не готувався. І все ж написав тести на 198 балів!
– Перед тестуванням поїхав до Львова на Чемпіонат України зі стрільби з лука, – розповідає 16-річний Максим. – До тестів не готувався, бо знав, що вступлю, адже я –пільговик і маю право першочергового вступу. Але все одно добре написав тести. Просто я – відмінник, і хімія – мій улюблений предмет. Його гарно викладала нам вчителька у школі №27 Марія Іллівна.
У шість років хлопець залишився без батьків. Відтоді його виховує бабуся.
– Коли мені було шість років, померла мама, – згадує Максим. Хоча говорить він про це спокійно, та його очі не по-дитячому серйозні. – А тата позбавили батьківських прав. Тож мене на виховання забрала бабуся. Вона допомагає мені у житті і повністю замінює батьків. Буває, ми іноді сваримося, але загалом розуміємо одне одного. Якщо я хочу піти розважитися, бабуся, хоч і хвилюється, відпускає мене, бо довіряє. Змалку бабуся пояснювала, що я повинен вчитися на "відмінно", бо мені у житті немає на кого сподіватися. Після школи займаюся стрільбою з лука, маю звання кандидата у майстри спорту.
– В університеті мені поки що нескладно, – додає хлопець. – Ще не знаю, ким буду в майбутньому. Кажуть, хімікам зараз легко знайти роботу, бо їх мало, а вони всюди потрібні, у тому числі й за кордоном. Якщо добре зароблятиму, хотів би створити власний дитячий фонд. А ще – купити машину.
"Хочу довести власним прикладом, що політики можуть бути чесними"
Павло РЕВУЦЬКИЙ закінчив гімназію №7, де англійську вивчають поглиблено, тож із такою підготовкою йому було нескладно вступити на кафедру англійської мови та літератури. Хлопець каже, що навчання в університеті йому подобається, хоча навантаження досить великі.
Павло живе з бабусею та дідусем.
– Мама померла від раку, коли мені було три роки, – розповідає хлопець. – Батько, дізнавшись, що мама хвора, покинув сім’ю. Бабуся та дідусь до мене дуже добре ставляться, цим вони навіть трохи розпестили мене. І досі їм важко мене відпустити кудись на вечірку. Раніше мені здавалося, що вони мене занадто оберігають, але тепер розумію – тільки любов є причиною їхньої надмірної опіки.
– Коли є натхнення, пишу вірші, – продовжує Павло. – Не уявляю, ким буду працювати після закінчення університету, але точно не поїду за кордон. Хочу зробити щось для країни, бо у нас таке робиться! Якщо вдасться, піду в політику. Від усіх чую, що чесні люди в політику не потрапляють. Хочу цю думку спростувати власним прикладом.
Зараз в обласному відділенні Дитячого Фонду України 10 стипендіатів. Це діти-сироти, діти, позбавлені батьківської опіки. Щомісяця вони отримують стипендію у розмірі 100 гривень.
Галина МАРКІВ
