Поганий бензин «вбиває» автомобілі

Неякісне автомобільне пальне, як правило, дешевше, але в результаті доведеться витратитися на ремонт. Якісне пальне, яке відповідало б усім стандартам, можна знайти далеко не на кожній автозаправній станції.
– У будь-якому разі потрібно брати чек, – радить водіям виконувач обов’язків начальника обласного управління у справах захисту прав споживачів Василь КРУПЕННИЙ. – Якщо бензин виявиться неякісним, споживач повинен написати заяву, додати до неї копію чека, і на цій підставі ми здійснюємо перевірку. Але попередньо беремо згоду на проведення перевірки з Києва. За згодою споживача проводимо експертизу якості пального. Якщо підтвердиться, що товар був неякісний, – її оплатить виробник. Якщо ж продукт відповідає нормам, сплатити за послуги лабораторії доведеться споживачеві. Аналіз за всіма показниками одного виду нафтопродукту 2008 року коштував понад тисячу гривень.
Без заяви споживача, за словами В. Крупенного, перевірити заправку можна лише планово, попередивши власника за 10 днів. Звісно, результати такої перевірки навряд чи будуть об’єктивними – за десять днів можна розпродати запаси неякісного палива і підготуватися до перевірки належним чином.
Паливний фальсифікат – суміш вуглеводневої основи (з низьким октановим числом), води, антифризу, технічного спирту й інших дешевих добавок, що підвищують октанове число. Заправляючись таким бензином, до автосервісу доведеться звернутися значно раніше, ніж книжка пише.
– Свічки, розраховані на 40 тисяч кілометрів пробігу, іноді не витримують і десяти тисяч, – розповідає спеціаліст із ремонту та діагностики двигунів Вадим ВЕДИЩЕВ. – До бензину додають залізо та марганцевмісні компоненти для підвищення октанового числа. Високий вміст заліза призводить до забиття форсунок та покриття свічок запалювання іржею та нагаром. Відповідно їх доводиться замінювати. Це стосується як вітчизняних автомобілів, так і іномарок. Проте якщо заміна свічок перших не потребує великих капіталовкладень, то для окремих закордонних автомобілів така операція коштує три-чотири тисячі гривень. Для заміни свічок у них потрібно розбирати півавтомобіля. Відповідно доводиться платити майстрам за цю роботу. Переважно у таких автомобілях стоять свічки з платиновими елементами, які коштують 200 гривень за одну свічку. А чищення форсунок у середньому обходиться в 30 умовних одиниць. Також шкідливим є потрапляння у двигун води.
Водіям також радять зважати на тип двигуна. Якщо він відповідає нормам Євро-2 і вище, а його заправляти пальним гіршої якості, це швидко призведе до виходу з ладу свічок, каталітичного нейтралізатора, паливної апаратури та інших елементів
"серця" автомобіля. Якщо ж у паспорті двигуна записано, що він відповідає нормам Євро-3 і вище, заливати в бак необхідно тільки пальне, яке піддали високому ступеню очищення.
Відрізнити якісний бензин від неякісного важко. Але варто застосувати простий метод: трохи бензину капнути на руку при вставлянні заправного "пістолета" в бензобак. Якщо рідина швидко випаровується і пальці не масні – бензин хорошої якості. Якщо ж на пальцях після випаровування залишилися жирні в’язкі плями – якість бензину сумнівна.
Захиститися від низькоякісного пального не так вже й просто. Щоб хоч якось уберегти від сурогатів свій автомобіль, залишається лише заприятелювати із заправниками і сподіватися, що вони інформуватимуть про дні завезення неякісного пального.
Михайло САЛІТРА

На замітку
Обираємо заправку правильно
Відомо, що крім шести великих нафтопереробних заводів, в Україні працює безліч дрібних виробників, які орієнтують свою продукцію насамперед на сільгосптехніку та автомобілі старих конструкцій. Такі міні-заводи для того, щоб уникнути проблем з контролюючими органами, зазначають у документації, що випускають не "автомобільне пальне" за ДСТУ, а "компонент" відповідно до власних технічних умов. Кількість сірки, смол і парафінів у такому бензині і дизпальне значно відрізняються від держстандарту, тож заливати його в бак сучасного автомобіля небезпечно. Щоб не натрапити на таке пальне, варто перед заправкою на сумнівній АЗС попросити технічний паспорт на пальне і переконатися, що в ньому написано саме "бензин автомобільний ДСТУ 4063-2001" і "дизельне пальне ДСТУ 3868-99".

Варто підійти до "кутка споживача" (за законом, він повинен бути на кожній заправці) і подивитися, чи вказано у ньому телефон гарячої лінії, контакти власника заправки, інформацію про те, що пальне перевіряють за допомогою мобільної лабораторії.

Зверніть увагу на те, як за заправкою стежать її власники: часто навіть на старих АЗС зроблено косметичний ремонт, територію засаджено квітами, є інформаційні таблички, а обладнання виблискує новою фарбою. Якщо ж усюди іржа, а люки резервуарів обросли травою, краще вирушити на іншу заправку. Важливим критерієм є і стан обладнання, з якого здійснюють заправку пальним.

Автомобіліста повинна насторожити занадто низька ціна.

Думка водіїв
Олександр:
Я взагалі-то постійно заправляю своє авто на одній і тій самій АЗС. Одного разу заправився на іншій, і наступного дня довелося знімати карбюратор. Не знаю, що вони залили, але більше на ту заправку не поїду.

Тетяна:
У нас неякісний бензин – поширене явище. На ньому машина не набирає обертів, чути, як "пальці стукотять". Щоб уникнути цього, є лише один вихід: випробувати на власній машині якість пального на різних заправках, обрати найкращу і постійно заправлятися тільки на ній.

Олег:
Купуєш А-95 чи А-92 – різниці немає. Машина ні на одному, ні на іншому не йде. Востаннє заправлявся якісним бензином тоді, коли заправки були державними. Зараз, коли купуєш бензин, треба спочатку заливати його в каністру, а вже потім у бак. Бо на заправках не лише невідомо що заливають, але ще й недоливають.

Як перевірити:
якість бензину:
1. Якщо є така можливість, наберіть бензин у прозору тару і подивіться на світло: не повинно бути жодних домішок, а колір – тільки блідо-жовтий (виняток – мережеві заправки, на яких бензин підфарбовують спеціальними барвниками для захисту від підробок). Простий аналіз можна зробити і власноруч: додайте в бензин марганцівки, і якщо він став рожевим, це означає, що у ньому є домішки води.
2. Понюхайте пальне – насторожити повинен будь-який запах, нехарактерний для нафтопродуктів (нафталін, сірководень тощо).
3. Капніть бензином на руку – чистий продукт сушить шкіру, а не розмащується масною плямою.

якість дизпального:
1. Налийте його у прозору посудину: справжній дизель трохи темніший за соняшникову олію і має приємний олійний запах. А темний колір і сморід, як від мазуту, – ознака підробки. Зверніть увагу на дно – на ньому не повинно бути води або піщинок.
2. Особливо обережними будьте взимку: навіть за низької температури дизпальне повинно залишатися рідким, а будь-яке згущення або наявність білих пластівців – ознака домішків парафінів.
3. На дотик дизпальне повинно бути маслянистим і жирним, якщо ні – воно сильно розбавлене бензином.